В заході, який проходив в рамках військово-патріотичного спрямування взяли участь льотний та керівний склад бригади тактичної авіації повітряного командування “Центр” (м.Миргород).
У бесіді з командувачем виду ЗС України, генерал-майор у відставці Борис Лутін повідомив про основні проблемами соціального та іншого характеру, які за його думкою існують сьогодні у військових льотчиків Повітряних Сил Збройних Сил України.
Окрему увагу Борис Васильович приділив необхідності патріотичного виховання сучасної молоді, зазначивши, що саме недоліки та помилки виховання є причиною більшості проблем, які існують в українському суспільстві, і зокрема у війську.
– Служити за гроші – це ще не все. Треба виховати у людей розуміння, що іншої Батьківщини у нас не буде. Робота із людьми важка, але вкрай необхідна справа, – зазначив ветеран.
Генерал-лейтенант Юрій Байдак, відповідаючи на запитання ветерана, зазначив, що у Харківському університеті Повітряних Сил у цьому році розпочато навчання курсантів на новому легкомоторному літаку ХАЗ-30 українського виробництва. У перспективі розглядається можливість придбання необхідної кількості таких літаків для потреб навчання курсантів ХУПС. Прийнята нова триступенева система підготовки курсантів із п’ятирічним терміном навчання, яка надасть змогу збільшити наліт та якість підготовки випускників ХУПС.
Стосовно житлової проблеми командувач повідомив, що бюджетом України на 2013 рік передбачено лише 12 млн. грн.. Крім того, механізми будівництва житла для військовослужбовців, які працювали у державі раніше, зараз не спрацьовують, важко реалізовується питання передачі вивільнених військових містечок. Існують й інші проблеми.
– Відповідними постановами Кабінету Міністрів України передбачено вирішення житлової проблеми альтернативними шляхами (компенсація за найом, піднайом житла, грошова компенсація за отримання житла), які повинні бути реалізовані, починаючи з 2014 року при умові виділення коштів на ці цілі бюджетом України, – зазначив генерал-лейтенант Юрій Байдак.
Щодо переходу до формування Збройних Сил України на контрактній основі, командувач виду ЗС України зазначив, що цей шлях керівництвом держави визначений як незворотній та єдино можливий у сучасних умовах. Вирішення проблем фахової підготовки контрактників та їх соціально-побутових проблем буде здійснюватись в рамках Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на 2013-2017 роки, якою передбачено виділення на ці цілі протягом п’яти років 130 млрд. гривень.
Наприкінці зустрічі генерал-лейтенант Юрій Байдак подякував генерал-майору у відставці Борису Лутіну за зустріч, а також запросив ветерана найближчим часом відвідати Харківський університет Повітряних Сил.
Довідка. Лутін Борис Васильович зустрів Велику Вітчизняну війну 22 червня 1941 року о 4 годині ранку, перебуваючи у складі учбового підрозділу, який входив до складу однієї з танкових дивізій, дислокованих на західному кордоні СРСР. У перші ж хвилини війни був поранений осколком німецької бомби. Учасник оборони Москви. У складі військ Південно-Західного фронту приймав участь у визволенні Лівобережної України, у складі 53-ї армії – у визволенні Полтави 23 вересня 1943 та у форсуванні Дніпра. Далі у складі 228-ї стрілецької дивізії брав участь у визволенні Правобережної України, а потім – Молдавії, Румунії, Угорщини, Австрії, Чехословаччини, де і зустрів День Перемоги у званні капітана.
Після війни продовжував службу у військах протиповітряної оборони. З вересня 1962 року по липень 1966 року виконував інтернаціональний обов’язок на Кубі, прийнявши участь у подіях Карибської кризи. У 1973 році був звільнений з лав Збройних Сил з посади заступника командира корпусу ППО у званні гвардії полковника з правом носіння військової форми одягу.
За бойові заслуги у роки Великої Вітчизняної війни та ударну післявоєнну працю нагороджений сімома орденами та тридцятьма медалями. 22 жовтня 2004 року гвардії полковнику запасу Лутіну Борису Васильовичу присвоєно звання генерал-майора запасу.
Борису Васильовичу 91 рік, але він продовжує на громадських засадах працювати на ниві військово-патріотичного виховання молоді, маючи величезний бойовий та життєвий досвід, щиро ділиться ним із сучасними поколіннями жителів Полтавщини, відвідуючи за запрошенням міські та селищні громади, військові частини та відділи міліції, заклади пенітенціарної системи.
Спілкуючись з величезною кількістю людей, у тому числі людей у погонах, і маючи можливість безпосередньо, “в живу” знайомитись із їх проблемами, порівнюючи ці проблеми із своїм життєвим досвідом та будучи людиною не байдужою, Борис Васильович вважає за свій громадський обов’язок донести свої висновки до керівників всіх рангів.
