Заява Президента про те, що незабаром більшість українських підприємств «підуть з молотка», ввела в смуток. "Вважаю, що в державній власності повинен залишитися обмежений перелік підприємств, які забезпечують виконання своїх основних функцій і гарантують національну й економічну безпеку. Решта держпідприємств має бути приватизована", - сказав Віктор Янукович. Причому процес хочуть завершити до 2014 року. Нова редакція програми приватизації і зміни в законодавство найближчим часом будуть розглянуті в парламенті.
В принципі, й так було зрозуміло, що запевнення влади, мовляв, економіка стабільно розвивається, ВВП йде вгору, інфляція мінімальна, реформи просуваються, до ризиків готові, (кажучи її ж сленгом) - пустушка. А тут ще повний розпродаж держмайна. І все з однією метою – врятувати бюджет, не впасти в бруд лицем (якщо не гірше), коли нічим буде платити за боргами як зовнішніми, так і внутрішніми. А це не тільки зарплати бюджетникам, які зобов`язуються весь час підвищувати (правда, на 10 грн.), а ще пенсії і не один десяток соцозобов’язань. Електорат може не витримати. Ось і вирішили передати до надійних рук те, що називається стратегічним потенціалом. Хай наводять лад, модернізують, а потім на благо Україні працюють. Все одно на впорядковування цих об`єктів грошей немає і не передбачається. А так і державну скарбницю поповнимо, і підприємства доведемо до розуму. Якби саме так все і було, то чом би й ні. Але реалії інші.
Наприклад, приватизація енергокомпаній. Таких продати планується 11. Яскравим прикладом хазяйновитості наших верхів можна назвати приватизацію «Київенерго». Переможцем конкурсу став ДТЕК, за 25% київської енергокомпанії він віддав 450 млн. 500 тис. грн. при стартовій ціні 432 млн. 305 тис. грн.
Про всяк випадок, якщо хто ще не знає, нагадаю: ДТЕК – перша приватна вертикально-інтегрована енергетична компанія України, що входить до складу фінансово-промислової групи «Систем Кепітал Менеджмент», яка належить українському бізнесменові Рінату Ахметову.
Цікавий той факт, що після придбання 25% ДТЕК є власником 71,89% "Київенерго", тобто повноправним господарем. І хоч блок- пакет ще залишається в руках держави, але хто ж сперечатиметься з тим, за рахунок кого обіймаєш нинішню посаду.
Якщо в принципі говорити про цей продаж, то перше, що спадає на думку, так це знову мета – поповнення бюджету. Тоді чому замість мільярдної суми компанію оцінили в копійки. Час невідповідний для продажу, криза винна, конкурента ДТЕК не було? Та ні, винен той, хто потурбувався про «ближнього». І можна навіть не згадувати, що ФДМ заявляв про потенційних 4 покупців. Хто ж захоче йти в мажоритарії до Ріната Леонідовича.
Якщо навіть врахувати, що «Київенерго» вимагає модернізації, тобто інвестицій і значних, компанія коштує значно дорожче. А зараз уявіть, що приватник вкладе гроші, а потім включить у вартість тарифу для населення ці суми витрат? Виходить, не завадило б і киян запитати, чи вигідний їм цей "прозорий" процес приватизації. І привід для публічних обговорень є - «Київенерго» експлуатує практично всі енергетичні об`єкти столиці, за винятком Дарницької теплоелектроцентралі, тобто від політики компанії залежить у повному розумінні життєздатність 70% відсотків столичних жителів.
Та що там столичних жителів. Останнім часом найбільш ласі шматки української енергетики пливуть саме в руки власника СКМ і без всякої конкуренції.
Так, 25 листопада ДТЕК, будучи єдиним учасником конкурсу (так були розписані умови конкурсу), практично за стартовою ціною купив «Західенерго» – заплатило 1 млрд. 932 млн. 100 тис. грн. А це п`ята за величиною енергогенеруюча компанія України зі встановленою потужністю 4707,5 МВт, що складає близько 9% загальної потужності електроенергетики країни. До складу компанії входять Бурштинська ТЕС, Ладижинська ТЕС і Добротворська ТЕС. Але найголовніше, що Бурштинська ТЕС працює в синхронному режимі з європейською енергосистемою, більша частина виробленої на ній електроенергії йде на експорт до Угорщини, Словаччини і Румунії. І трохи дежавю - ДТЕК до конкурсу вже володів 25,06% акцій "Західенерго".
Для порівняння: німецький енергоконцерн E.On продав болгарський підрозділ E.On Bulgaria чеській Energo-Pro за 133 млн. євро. Компанія, що базується у Варні, володіє розподільною мережею протяжністю 42 тис. км. у північно-східній частині країни. У 2010 р. E.On Bulgaria поставила споживачам 5,3 млрд кВт/ч електроенергії.
Тільки одна Ладижинська ТЕС, що входить у «Західенерго» продала в 2010 році 3,8 млрд. кВт/ч. Як вам цифри!
А у ФДМ перед продажем гордо заявляли, що оцінили «Західенерго» вище за ринкову вартість (приблизно 3,4 млрд. грн.) – в 4,2 млрд. грн.
Напевно, з урахуванням «смаку» покупця, не інакше.
А готувався ДТЕК до своїх приватизаційних перемог грунтовно. Тільки у жовтні він не припиняючись збільшував свої кредити. Наприклад, у Erste Group Bank AG удвічі - до 100 млн. євро, у Russian Commercial Bank (Cyprus) Limited з групи ВТБ узяв 10 млрд. російських рублів строком на п`ять років, у російського Ощадбанку рублевий кредит в еквіваленті на 500 млн. дол. теж строком на 5 років. Але це, звичайно, суто особиста справа компанії.
Певна річ, не можна знімати з рахунків те, що в держави немає грошей для розвитку підприємств, зокрема ПЕК, потрібні інвестиції. Як відзначають експерти, українська теплова генерація потребує приблизно 20 млрд. доларів вливань. Але приватизація енергетичного сектора в Україні передбачає залучення стратегічного інвестора шляхом продажу контрольного і блокуючого пакетів акцій. А в Польщі, де розпродаж енергоактивів почався тільки в 2007 році, все виглядало інакше. Тоді були створені 4 енергетичних компанії з 100% державним капіталом, акції трьох із них розмістили на Варшавській фондовій біржі. І лише після цього почався процес приватизації зі збереженням за державою контрольного пакету акцій. У Варшаві вважають, що без участі держави крупні підприємства існувати не можуть. І це правильно. Контроль власника обов`язковий.
Ще один момент. Абсолютно не зрозуміло, кого у нас Фонд держмайна вважає монополістом. Скільки, на його думку, потрібно купити активів, щоб усіх трясло від того, що встановлюється прямий диктат на ринку (суперечить законодавству). Якщо відвернутися від електрики, то варто пригадати «резерви» СКМ у вугільній галузі, частка Ріната Леонідовича - в районі 60%.
***Вугільний сегмент ДТЕК представлений ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (об`єднує 10 шахт), ТОВ «ДТЕК Добропільвугілля» (5 шахт), ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» і п`ять збагачувальних фабрик. У грудні т.р. ДТЕК підписав із Міністерством енергетики і вугільної промисловості України договори про концесію найбільших державних вугледобувних підприємств «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит» строком на 49 років.
До речі в сегменті генерації ДТЕК представлений ще «Східенерго», а також асоційованими компаніями ПАТ «Дніпроенерго», а також ТОВ «Сервіс-інвест», ПАТ «ДТЕК ПЕС-енерговугілля» і асоційованою компанією ПАТ «Донецькобленерго».
Ось такі справи на ринку приватизації. Але конкурси дійсно прозорі, тому що після їх проведення стає абсолютно ясно, кому відійдуть привабливі активи, коли, за словами Президента, «в державній власності залишиться обмежений перелік підприємств».
P.S. Верховна Рада прийняла закон про Фонд державного майна, згідно з яким цей центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом повністю відповідає перед Президентом, а його діяльність координується Кабінетом Міністрів. Депутати вказували, що це положення суперечить Конституції, ото й усього…
Нана Чорна
