Я коли підсумовувала головні події минулого року, не дозволила собі в матеріалі висловити суто особисту думку. Але можу сказати це в авторській колонці. У Новий рік ми увійшли, маючи багато чудових, живих, різних за спрямованістю, складом та чисельністю громадських рухів. На око можу перелічити. Є студентські рухи, які можуть відвойовувати підручник чесної історії і закон про вищу освіту, є рухи молоді, яка отримала західну освіту і які мають метою «бути корисними в Україні». Умовно я назвала його «Повертаюся додому». Розумієте, як це: влада штовхає цих людей чоботом, а вони все одно повертаються. Відчувають, що це їхня країна і вірять, що можуть їй допомогти. Є рух «Ніхто, крім нас». Це колишні військові, хлопці-афаганці і ліквідатори-чорнобильці, цілком, до речі, благополучні, готові допомогти відстоювати виплати інвалідам, матерям, вдовам загиблих. Якось, отримавши запрошення на їхню акцію, я відправила у відповідь одному з його лідерів смс-ку: «Не знаю, переможемо, але в будь-якому випадку повоюємо». І отримала миттєву відповідь: «Ми йдемо до перемоги і переможемо обов`язково». Є рух «Ми-європейці», який у найважливіші моменти перегляду нашого зовнішнього курсу проводив мітинги, придумував перформенси, передавав у представництво ЄС листа із заявкою, що українські громадяни бачать своє майбутнє в Європі. Я лайкнула їх сторінку на Фейсбуці.
Передостання їхня акція пройшла напередодні саміту Україна - ЄС і носила символічну назву «Не дай вкрасти бику Європу». Під час театралізованого дійства юнак зображував бика, а дівчина - Європу, яка як могла, пручалася-опиралася своєму викраденню. Проводячи перформенс біля МЗС і використовуючи образ бика, організатори акції посилалися на грецьку міфологію, але учасники під биком мали на увазі зовсім не давньогрецький персонаж. Напередодні Нового року група акції «Ми - європейці» запропонувала розклеїти такі оголошення: «Чи знаєте ви, що в Європі у всіх під`їздах чисто, стоять горщики з квітами, а сусіди роблять одне одному анонімні подарунки. Адже ми теж можемо?». Вони запропонували на додаток до оголошення на парадних або в ліфті в новорічну ніч повісити на ручках дверей сусідів невеликі подаруночки - шоколадного Діда Мороза, велику цукерку - на що вистачить Вашої фантазії і можливостей!
Сьогоднішній захід групи «Ми-європейці» було присвячено намірам влади віддати газові активи (зараз зазвичай передачу Росії українських активів уже просто називають «здачею газової труби). У велику картонну трубу - тRUбу - викидали фігурки нардепів, які готові будуть проголосувати за здачу активів. У країнах, де люди довіряють своїм урядам, можливо, такі технічні питання, як концесія, оренда, приватизація не стають предметом дискусій. Але ж у нас разом з ГТС можуть віддати не тільки чисто доступ до труби - влада хоче згорнути енергетичну реформу, а це відхід від зобов`язань зробити сектор прозорим, прийняти третій енергопакет. Це не тільки здача активів чужій країні, це чергова «секторальна» здача європейської інтеграції. Я теж взяла участь в акції, викинула в трубу фігурку паперового депутата. Помахала прапорцем Євросоюзу. Хотіла зайти в парламент, поговорити з членами більшості, запитати, чи будуть вони голосувати за газпромізацію України і якщо так, то що їм за це дадуть. Але законопроект, який би знімав заборону на відчуження ГТС, сьогодні до порядку засідання не виставляли. Та й міністр Юрій Бойко відповідати на питання депутатів у парламент не прийшов. Ще роздумує, чи віддавати трубу?
Повертаючись з-під парламенту, я подумки порівнювала, якими ми були ще п`ятнадцять років тому і які ми зараз. Адже тоді будь-які газові теми сприймалися, як опір матеріалів. А сьогодні на масовій акції люди говорять про третій енергопакет як про щось само собою зрозуміле. Ми багато дізналися і відвойовуємо права на знання, на реформу, на погляди. І робимо це самі.
Усі перераховані рухи, так само як і сьогоднішня акція, - немов ілюстрація, що ми сьогодні інші. Це гарантія того, що протести, Майдани і зміни - можливі. А ще це можливість у важливі дні бувати на загальних акціях, флеш-мобах, мітингах разом зі своїми. З такими як ти, небайдужими. На закінчення хочу навести цитату з листа мого великого друга, вченого-історика. Це щось на зразок настанови, написаної особисто мені, якою я із задоволенням ділюся з вами, з тими, хто вміє боротися і протестувати: «Спробуй зберегти цілісність своєї думки... Нехай навіть це загрожує помилками. Це все одно краще, ніж закритися в своєму маленькому світі, наїжачитися цинізмом або ховатися за стінами японської незворушності. Багато інтелектуалів нашого часу пішли на поводі зручного притулку агностиків - етичного релятивізму. Але ми повинні проводити лінію між поняттям добра і зла, розуміти що є герої та антигерої. І нехай іноді в них змішуються і ті, й інші якості, спробуй уникнути професійної деформації журналістів, стати циніком і сховатися за зручною фразою «всі вони виродки». Зберігай можливість дивуватися і радіти. І тоді у світі залишатимуться маяки етики».
Маша Міщенко
