Пік зростання цін на цукор в Україні очікується в березні-квітні 2010 року. Відповідний прогноз оприлюднила Українська аграрна конфедерація (УАК), повідомляє ДП “Держзовнішінформ”. За інформацією заступника генерального директора УАК Олександра ЯРОСЛАВСЬКОГО, станом на 1 січня 2010 року залишки цукру складали 1270 тис. т, що на 20% або 315 тис. т менше відповідного показника 2009 р. За його словами, зміни в об`ємах миттєво знайшли відображення в ціновій кон`юнктурі. Станом на 20 січня цього року ціни на цукор досягали в супермаркетах 10,5 грн./кг, а в магазинах лінійної роздрібної торгівлі вони перевищили 11 грн./кг.
Голова правління асоціації "Укрцукор" Микола ЯРЧУК повідомив, що за останній місяць гуртова ціна на цукор збільшилася, в середньому, з 5500 грн./т до 7500 грн./т. Таке істотне підвищення ціни зумовлене тенденціями на світовому ринку, де цукор подорожчав до історичного максимуму за останні 29 років. М.ЯРЧУК відзначив, що на внутрішньому ринку станом на 1 січня 2010 р. запаси цукру складають 1,3 млн. т при середньомісячному внутрішньому споживанні приблизно 130 тис. т.
УАК відзначає, що така ситуація є сприятливого для виробників цукрового буряка і дає їм шанси збільшити власні доходи в 2010 р. за рахунок активізації вирощування буряка. В 2009 р. середньозважена ціна цукрового буряка складала 327,1 грн./т, що на 78% вище за торішній показник (183,6 грн./т). За оцінками експертів УАК, рентабельність виробництва солодкого кореня в 2009 р. складала близько 25%.
За даними Мінагрополітики, в 2010 р. планується засіяти 360 тис. га, але площі посіву цукрового буряка можуть бути збільшені до 410-440 тис. га.
У зв`язку з цим, Українська аграрна конфедерація закликає керівництво держави забезпечити швидке надання реальної підтримки виробникам цукрового буряка і цукру в 2010 р. і застерігає від невиправданих рішень, викликаних ажіотажем на ринку цукру, в частині збільшення об`ємів ввезення цукру-сирцю очеретяного понад існуючу тарифну квоту (на 2010 р. - 267 тис. т), що, на думку експертів, може завдати значного збитку вітчизняному виробникові і збільшити залежність рівня продовольчої безпеки від імпорту.
