Четвертий день роботи Третього міжнародного фестивалю «Театр. Метод і практика: Альма Матер», який від 15 вересня відбувається на базі Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса, увінчався вечірньою виставою Центру сучасного мистецтва «Дах» із Київа, потрапити на котру не змогло дві третини охочих, повідомляє ЗІК.
Невеличке приміщення театру ім. Курбаса, де у ці дні відбуваються вистави за програмою фестивалю «Театр. Метод і практика: Альма Матер», не змогло прийняти усіх, хто прийшов учора подивитися постановку режисера Владислава Троїцького «Театр сміху і гріху, Любовний вертеп, або Український Декамерон». Їм можна співчувати настільки ж, наскільки заздрити тим, хто став свідком цієї настояної на питомо українській бароковій містиці виставі, де нехитрі життєві колізії доль мешканців українського села містерійно перепліталися із колисковими, погребальними, весільними та іншими піснями у своєрідному виконанні «дахівців», знайомих львів’янам своїми приїздами із концертами та виставами на театральні фестивалі нашого міста кілька останніх років поспіль.
«Любовний вертеп», що розгортався на тлі килимових декорацій при мінімальному освітленні (упереваж живим вогням свічок і каганців), буквально дихав загадковим повітрям української ночі: «Чи ви знаєте українську ніч? О ні, ви не знаєте української ночі…», коли тихо й непомітно зникають межі між світами і тойбіччя стає реальним у буттєвому плані сміхом-трагедією, коханням-згубою, смертю-життям. Владу Троїцькому та його п’ятнадцятьом акторам вдалося створити неповторний стиль атмосферної вистави, яка шелестіла сторінками творів не тільки Гоголя, а й Олекси Стороженка чи Валерія Шевчука, хоч насправді була типово КЛІМовою драматургією: водночас сповненою гумору, філософствування, забавками розуму і крику душі.
КЛІМ, котрий у ці дні на фестивалі дає майстер-курс «Нульовий ритуал», вчинив «Театром сміху і гріху» крутий заміс із впізнаваних вертепних персонажів зрадливих жінок, обдурених і також зрадливих чоловіків, сільської кумасі, що гірша Страшного Суду, попа, чортів, янголів, мерців, упирів та інших потвор на кшталт чоловіка-півня, Смерті та її прекрасних доньок Чуми і Холери, із, звісно ж, Хоми в крейдяному колі…
55-річний Володимир Клименко (КЛІМ), який 1987 р закінчив у Москві Державний інститути театрального мистецтва (курс А.Ефроса та А. Васильєва) прямо причетний до теми цьогорічного фестивалю «Театр. Метод і практика» власне через спільну Альма матер із мистецьким керівником львівських курбасівців Володимиром Кучинським, який також навчався в Анатолія Васильєва. Климу належать слова: « У театру є шанс, бо він є у тебе, шанс позамежного кроку, кроку наміру відповідати своїй великій долі, одного разу мовивши до себе: я говоритиму голосно й чітко, зараз або ніколи, присвятити себе, сказавши: присвячую…» Його посвята стала мистецтвом наближення до безодні міфу.
Сьогодні о 19 годині на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва режисер Влад Троїцький показуватиме в рамках фестивалю «Метод і практика» виставу «Смерть-сон» за мотивами трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет», яку він поставив в Угорському національному театрі ім.Дюли Ієша (м.Берегово).
