У ЗМІ пройшла інформація з посиланням на заступника голови Управління військової розвідки України генерал-майора Вадима Скібіцького, що Росія планує виготовити цього року до 120 000 своїх дешевих і руйнівних плануючих авіабомб, зокрема, і 500 боєприпасів нової модифікації з радіусом дії до 200 км. З приводу таких невтішних перспектив для України УНІАН поспілкувався з військовим експертом, засновником Благодійної організації "Реактивна пошта" Павлом Нарожним.
Якась дуже не оптимістична для країни перспектива. Наскільки такі плани ворога щодо виробництва до 120 тисяч КАБів є реальними?
Давайте почнемо з виробництва самої авіабомби. Плануюча авіабомба, або КАБ, може бути вагою від 120 кг до півтори тонни. При цьому найбільш ходова, тобто яка найчастіше застосовується, - це авіабомба вагою 250 кг. Росіяни на цю бомбу ставлять спеціальний модуль УМПК -1 (універсальний модуль планування та корекції), який складається, зокрема, з крил, сервомоторів, які постачалися з Тайваню - зараз Росії перекрили цей шлях. Вони тепер їх десь в іншому місці купують, бо своїх не виробляють, але це не може стати проблемою для виготовлення бомби.
Також є система навігація – це, з технічного погляду, найскладніша частина. Вона подвійна - там є інерційна частина, і вона не дуже точна. Коли ми говоримо про відстань 100 км, то відхилення може вимірятися сотнями метрів, тобто бомба не влучить в ціль. Тому для керування маршруту КАБа потрібен GPS. Але плюс інерційної частини в тому, що її роботі не можна завадити РЕБом. Антена GPS - то найскладніша частина. РФ їх сама виробляє, цей виріб називається "Комета". Але кількість їхнього випуску обмежена, бо це високотехнологічний прилад. Маю сумніви, чи здатна Росія виробляти додатково 150 таких антен. Але це не стане перепоною, бо такого типу антени росіяни купують і в Китаї. Якщо встановлено 16 чи 32 антени, то заглушити їх РЕБами стає завданням на рівні фантастики.
Третя складова – це сама бомба. Складно сказати, скільки їх залишилося у росіян з радянських запасів і чи взагалі вони є, бо не буває бездонних арсеналів і вони колись закінчуються. Тоді уявімо, що їм треба буде виробляти 300 бомб на добу, наприклад, 250 кг, в яких має бути приблизно 180 кг вибухівки. Тобто для цих 120 тисяч бомб потрібно умовно 24 тисячі тонн вибухівки. Росіяни зараз будують завод на 6 млн тонн, тобто, теоретично, в них буде така можливість закрити потребу.
Звідси висновок, що таку кількість бомб вони, добряче напружившись, можуть зробити. При цьому треба розуміти, що вартість одного КАБу – це орієнтовно 100 тисяч доларів. На одну ціль росіяни можуть витрачати 2-3 КАБи. За даними Генштабу, зазвичай фіксується 60-70 вильотів авіації ворога на добу, і в такому разі вони можуть скинути 120-140 бомб. Навіть якщо РЕБ їх глушитиме, то вони впадуть поблизу цілі.
Але є ще питання в літаках.
Тобто з виробництвом в них не буде проблем, а от з кількістю літаків, які мають нести ці авіабомби на українську землю, складнощі?
Коли ми кажемо про можливість виготовлення 120 тисяч плануючих авіабомб в рік, то це означає 328 бомб в день. Таким чином має відбутися зростання виробництва у два з половиною рази. Тут величезна кількість запитань, як це діло організувати. Але ми вже сказали, що теоретично це реально.
Але все ж запитання номер один в іншому. Уявімо теоретично, що росіяни зробили ці бомби, але який в них ресурс літаків, щоб ці бомби запускати? В них зараз і так величезні проблеми з винищувачами Су-34. Навіть російська пропаганда не приховує, що вони канібалізують свої літаки, тобто старі літаки розбирають на запчастини. Сьогодні є багато випадків, коли літак вилітає із заводу, де був на ремонті, і падає.
Тому в росіян серйозна проблема виникне - де взяти таку кількість літаків і льотчиків, щоб всі ці бомби скидати. Крім того, де їм взяти техніків для обслуговування, бо коли один літак в повітрі, то на землі його обслуговують десь 500 інженерів. Росіяни й льотчиків втрачали, і з інженерами у них досить туго. Тому тут для них серйозна проблема.
А в росіян є можливість налагодити виробництво винищувачів?
Сумнівно. Раніше в Повітряних силах зазначали, що РФ може на рік виробляти не більше 5 таких літаків, як Су-30, Су-34, Су-35. Плюс не забуваємо, що було кілька досить вдалих ударів Сил оборони по аеродромах РФ. Також били по заводу з виготовлення "Комети" до бомб. Тому якщо йтиметься про таке велике скупчення бомб, то вони стануть ціллю для українських ракет "Довгий Нептун", "Фламінго" та інших далекобійних засобів, які є в розпорядженні нашої армії.
Якщо ми говоримо про таку кількість КАБів та модернізованих бомб, то які загрози вони несуть для України?
Якщо Скібіцький каже про 120 тисяч плануючих бомб, тобто КАБів, то в них радіус дії максимум 80 км. Принцип такий, що коли скидається бомба, то вона в повітрі розкриває крила і летить на ціль, бо в неї немає двигуна. Але треба розуміти, що російський літак не буде ризикувати, щоб сильно наближатися до лінії фронту, тому скидатиме її за 30-40 км від неї. Відповідно, відстань 80 км лише на папері, а в реальності це до 50 км. І ці КАБи будуть націлені на лінію фронту і посиплються на наші укріплення. Задача цих бомб - не високоточні удари, а закидування українських позицій якнайбільшою кількістю бомб. На знищення одного будинку, де можуть бути наші бійці, ворог вже сьогодні може робити декілька вильотів і скинути 6-10 бомб.
А щодо іншого модернізованого виду бомб з реактивним двигуном, то Скібіцький оцінює кількість таких бомб – 500 штук на рік. Тобто, вироблятиметься одна "з хвостиком" бомба на добу. Це відносно невелика кількість. І уже в цих бомб дальність приблизно 200 км. Це уже дешевий замінник крилатих ракет. Він несе зазвичай 250 кг вибухівки, але це дуже ефективна зброя.
Перспективи якісь не оптимістичні. Як ми цьому маємо протидіяти?
Є три варіанти.
Ми отримуємо від союзників велику кількість систем "Петріот", пускових ракет до них і починаємо ними збивати російські літаки. Останній СУ-34 збивали під Запоріжжям і використали там дві ракети. Це дорого і такої кількості "Петріотів" в нас немає.
Другий варіант – літаки з F-16 з далекобійними ракетами. Дуже схоже за технологічністю і складністю виконання з "Петріотом". Нам треба буде піднімати в повітря наш літак, який буде під загрозою, коли наблизиться до лінії зіткнення, бо у ворога є далекобійні ракети. Тому велика загроза для льотчика і літака, які будуть виконувати цю операцію.
Є деякі свідчення про перспективні розробки, які поки не стали серією. Йдеться про розробку деяких зенітних дронів. В них трохи інший принцип дії, він відрізняється від того, якими збивають "Шахеди". Вони, грубо кажучи, хмарою стають на тому місці, де буде летіти цей КАБ, і коли він в цю хмару залітає, то вони вибухають, і цього достатньо для того, щоб знищити цей КАБ. Але це ще глибоко теоретична розробка і до її реалізації ще досить далеко.
Третій варіант більш реалістичний. Це знищення російських літаків, знищення їх інфраструктури на землі. Багато є успішних прикладів долітання ракет і дронів до російських аеродромів. А також знищення складів з боєприпасами. Це абсолютно реально. І з економічної точки зору нам під силу. І ми це можемо зробити завдяки ракетам "Довгий Нептун", "Фламінго". Але вони потрібні будуть у величезних кількостях. Якщо росіяни планують у день скидати багато авіаційних бомб, то нам треба у відповідь щонайменше з десятками далекобійних ракет летіли в Росію, щоб вони голови не могли підняти на своїх аеродромах і займалися тільки відбиттям українських ракет, а не думали, як їхнім літакам злітати і бомбити нашу землю.
Народився у Сумах і виріс у цьому місті. У 1995 році почав працювати в ІТ-сфері. У 2003-му переїхав у Київ та працював у столиці на керівних посадах сфері ІТ, а також фінансів.
Почав волонтерську діяльність у 2013 році на Майдані під час Революції Гідності. У лютому наступного року почав допомагати Збройним силам України. Зокрема, у квітні 2014 року став співпрацювати з 27 Сумським реактивним полком. Потім допомагав різним артилерійським підрозділам з приблизно 40 військових частин.
Отримав почесні нагороди, зокрема, від Віктора Муженка, який був головнокомандувачем Збройних сил України з початку липня 2014 року до кінця травня 2019-го, 27 Сумської реактивної бригади, 406 окремої артилерійської бригади Військово-морських сил ЗСУ, 43 окремої артилерійської бригади та багатьох інших артпідрозділів.
