«Найчастіше лексика абсолютної новизни є запозиченою. Певні нові реалії приходять до нас уже з готовими найменуваннями, які закріпились за ними в мовах тих країн, де вони виникли. Українська мова часто не встигає запропонувати свою, «національну» назву нового предмета, але легко засвоює іншомовну», – заявила кандидат філологічних наук, яка досліджує неологізми у мові ЗМІ кінця ХХ–початку ХХІ століття, Тетяна Печончик.
За її словами, найпотужнішим джерелом таких запозичень у мові ЗМІ початку ХХІ століття, як і в українській загалом, є англійська («меседж», «імідж», «саміт», «спічрайтер», «спам»).
«Згідно з дослідженнями, нині в нас англіцизми становлять 70–80% усіх привнесень. А, наприклад, на межі ХІХ та ХХ століть головними джерелами були французька й німецька. Незважаючи на деякі пуристичні тенденції в мові, відчутним залишається й потік запозичень та кальок із російської, які переходять на шпальти ЗМІ («тусовка», «прикол», «дерибан», «відкат», «розрулити»)», – зазначає Печончик.
За матеріалами: Український Тиждень
