Підпишіться на нас в Google
У 1974 році в американському Х’юстоні для будівництва дороги використали незвичний матеріал – попіл, що залишався після спалювання побутових відходів. Через три роки експериментальна ділянка показала майже такі самі результати, як звичайне асфальтове покриття, пише The Times of India.
Під час експерименту інженери використали літтеркрит (littercrete) – стабілізований асфальтовий матеріал, у якому значну частину традиційного заповнювача замінили попелом від спалювання сміття. Експериментальну та контрольну ділянки облаштували на міській вулиці, а поверх дорожньої основи поклали асфальтовий шар.
Через три роки, у 1977-му, дослідники порівняли ділянку з літтеркритом зі звичайною основою з гарячої асфальтобетонної суміші. Стан дороги оцінювали під час огляду та за результатами випробувань зразків, взятих із покриття.
Результати виявилися позитивними. Ділянка з літтеркритом добре виконувала свої функції та за зовнішнім виглядом і експлуатаційними характеристиками була майже ідентичною звичайній контрольній ділянці. За масою суміш містила 89% попелу, 9% асфальту та 2% вапна.
Експеримент був частиною ширших спроб знайти практичне застосування попелу, який залишається після спалювання побутових відходів. Спалювання зменшувало кількість сміття, що потрапляло на звалища, але водночас створювало нову проблему – утилізацію попелу. Використання його в дорожньому будівництві здавалося практичним рішенням, оскільки асфальтові суміші потребують великої кількості заповнювача.
Пізніший огляд Федерального управління автомобільних доріг США зафіксував кілька проєктів, у яких попіл від спалювання побутових відходів випробовували для будівництва доріг. У проєкті 1974 року в Х’юстоні заповнювач у шестидюймовому шарі дорожньої основи повністю складався з попелу. В іншому х’юстонському проєкті 1977 року для дорожньої основи використали суміш із 70% попелу.
Ці проєкти показали, що попіл від спалювання побутових відходів можна використовувати в дорожньому будівництві, а не просто утилізувати. Водночас вони були демонстраційними, тому не доводили, що попіл можна широко використовувати замість традиційних дорожніх матеріалів. Це були ранні спроби перетворити відхід від спалювання сміття на корисний будівельний матеріал.
Попіл потребує перевірки перед використанням
Х’юстонський проєкт показав, що асфальтова основа з великою часткою попелу може залишатися придатною до експлуатації протягом кількох років під впливом руху транспорту.
Водночас попіл від спалювання побутових відходів може містити розчинні солі та слідові кількості металів, тому перед використанням у будівництві необхідні належна обробка та випробування. У тогочасних звітах Федерального управління автомобільних доріг США серед переваг такого матеріалу називали високу стабільність і низьку питому вагу. Однак ці висновки стосувалися проєктів та оцінок того періоду і не є сучасною рекомендацією щодо необмеженого використання попелу від спалювання побутових відходів.
Дослідження, опубліковане в Journal of Cleaner Production, показало, що характеристики асфальтових сумішей із попелом залежать, зокрема, від пористості попелу та його частки в суміші. Велика кількість попелу може знижувати стійкість покриття до утворення колій за високих температур, тоді як певні характеристики попелу можуть покращувати його вологостійкість і поведінку за низьких температур.
Отже, експеримент у Х’юстоні 1974 року став одним із ранніх прикладів використання відходів у будівництві. Він показав, що матеріал, який зазвичай потребує утилізації, може стати частиною функціональної дорожньої конструкції. Водночас експеримент демонстрував можливість такого підходу, а не пропонував готовий метод масштабного будівництва доріг із попелу.
Інші цікаві будівельні проєкти
Раніше повідомлялося, що в Індіані використаний ливарний пісок використали під час будівництва ділянки автомобільної дороги. Матеріалом облаштували 275-метрову частину насипу поблизу міста Батлер.
Дослідники стежили за тим, як насип змінювався під навантаженням, як у ньому рухалася вода та наскільки добре матеріал витримував навантаження. Це дозволило порівняти властивості ливарного піску з іншими матеріалами.
Крім того, використання такого матеріалу допомогло заощадити близько 145 тисяч доларів.
