Радянські атомні лінійні крейсери типу "Кіров", які Москва створювала як грізну відповідь авіаносним групам НАТО, так і не зробили жодного бойового пострілу, попри свій колосальний потенціал і репутацію "вбивць авіаносців", пише оглядач 19FortyFive Брент Іствуд.
Кораблі проєкту 1144 "Орлан", відомі в СРСР як "Морські орли", були найбільшими та найпотужнішими надводними бойовими кораблями радянського флоту після авіаносців. Вони поєднували ядерну енергетику, важке ракетне озброєння, потужну броню та власну авіацію, втілюючи амбіції Москви щодо глобальної морської присутності.
Крейсери створювалися для знищення ударних груп авіаносців США, боротьби з підводними човнами та керівництва великими надводними з’єднаннями. Озброєні надзвуковими протикорабельними ракетами "Граніт", торпедами, артилерією та системами ППО, вони вважалися серйозною загрозою для флотів НАТО. Саме поява "Кіровів" стала однією з причин, чому США повернули в стрій лінкори типу "Айова".
Програма була започаткована ще у 1960-х роках, на тлі бажання СРСР кинути виклик ВМС США у відкритому океані. Перший корабель, "Кіров", заклали у 1974 році, а ввели в експлуатацію у 1980-му. Згодом до флоту приєдналися "Фрунзе", "Калінін" та "Юрій Андропов". П’ятий крейсер планували, але так і не побудували.
Втім, після завершення Холодної війни доля цих гігантів різко змінилася. Крах радянської економіки, дефіцит фінансування, старіння ядерних реакторів і проблеми з верфями перетворили "Кірови" з символів могутності на надзвичайно дорогі й складні в утриманні кораблі. Більшість планів модернізації були згорнуті, а один із крейсерів – "Петро Великий" – станом на 2025 рік виведений з експлуатації.
Єдиним кораблем, який потенційно може повернутися до строю, залишається "Адмірал Нахімов". Його модернізація затягнулася на роки, а перспективи повноцінного повернення на службу досі залишаються невизначеними.
Жоден із крейсерів типу "Кіров" так і не взяв участі в реальному бою. Вони залишилися радше символом епохи – уособленням морської доктрини СРСР, яка прагнула протистояти американським авіаносним групам, але зрештою зіткнулася з економічними та промисловими обмеженнями Росії XXI століття.
