Підпишіться на нас в Google
Не завжди потрібно довго спостерігати за іншою людиною, щоб помітити, як вона справляється зі своїми емоціями. Те, як ми реагуємо на критику, конфлікти чи проблеми інших людей, може багато чого розповісти про наші емоційні компетенції.
Емоційний інтелект включає, зокрема, розпізнавання власних почуттів, вміння керувати ними, емпатію, а також здатність будувати здорові стосунки. Це, звичайно, не означає, що висловлювання однієї з наведених нижче фраз автоматично свідчить про низький емоційний інтелект, пише Antyradio.
З кожним буває, що він реагує імпульсивно, особливо в стресовій ситуації або під час сварки. Проблема виникає тоді, коли певний спосіб спілкування стає постійною моделлю поведінки.
Звідки беруться фрази, що вказують на низький емоційний інтелект
Клінічний психолог доктор Кортні Уоррен вказує на кілька мовних зворотів, які можуть сигналізувати про труднощі зі зрілим переживанням емоцій.
Об’єднує їх насамперед уникнення відповідальності, потреба домінувати або зневага до почуттів іншої людини. Перевірте, чи не звучить якась із цих фраз для вас знайомо.
- "Це не моя вина" або "Це через тебе"
Однією з характерних моделей поведінки може бути наполегливе ухилення від відповідальності за власні рішення та помилки. Замість того, щоб замислитися, що можна було зробити інакше, людина автоматично шукає винуватця у своєму оточенні. У такій ситуації фраза "це через тебе" стає зручним способом перекласти відповідальність.
Така реакція може бути викликана, серед іншого, страхом перед поразкою або труднощами з прийняттям власних недосконалостей. Адже визнання помилки вимагає певної самосвідомості та готовності зіткнутися з неприємними емоціями. А перекласти провину на іншу людину дозволяє швидко закрити незручну тему.
У здоровому спілкуванні визнання помилки не обов’язково означає поразку. Навпаки – це показує, що ми вміємо поглянути на власну поведінку з боку й зробити з неї висновки. Саме така позиція допомагає будувати довіру та більш зрілі стосунки.
- "Я ж казав/казала?" або "Знову я правий/права"
Така фраза може пролунати навіть тоді, коли проблема вже вирішена. Замість того щоб зосередитися на тому, що робити далі, співрозмовник зосереджується на тому, щоб підкреслити: він заздалегідь передбачив розвиток подій. Таким чином звичайна розмова може перетворитися на змагання за те, хто мав рацію.
За словами психолога, про якого згадує джерело, така потреба може бути пов’язана з прагненням до домінування.
У цьому випадку людина не обов’язково шукає найкращого вирішення проблеми, а насамперед – підтвердження власної позиції. Навіть надана раніше порада в такому випадку може стати приводом для того, щоб потім тріумфувати над співрозмовником.
Зріле спілкування виглядає трохи інакше. Адже можна мати рацію й водночас не використовувати цей факт для приниження іншої людини. У стосунках набагато важливіше не перемога в дискусії, а спільне пошук рішення.
- "Ти мені не потрібен/потрібна"
На перший погляд такі слова можуть звучати як заява про незалежність. Однак у деяких ситуаціях вони можуть виконувати функцію захисного механізму, мета якого – відштовхнути від себе іншу людину. Надмірне підкреслення власної самодостатності може бути способом уникнути відчуття залежності, відторгнення чи болю.
Проблема полягає в тому, що людські стосунки також ґрунтуються на взаємності. Потребувати інших – не ознака слабкості, так само як і прохання про допомогу не обов’язково означає відсутність самостійності.
Складність може виникнути тоді, коли хтось послідовно відкидає близькість і водночас очікує уваги та схвалення з боку оточення.
Тому варто відрізняти здорову незалежність від зведення стіни навколо себе. Можна бути самостійною людиною й водночас визнавати, що інші для нас важливі. Адже вміння сказати "ти мені потрібен" або "мені важко" вимагає не меншої сили, ніж самостійне подолання проблем.
- "Ти перебільшуєш" або "Робиш проблему з нічого"
Це один із найпростіших способів завершити незручну розмову. Коли інша людина розповідає про свій смуток, тривогу чи розчарування, замість того щоб її вислухати, можна просто вирішити, що її реакція перебільшена. Таким чином її емоції знецінюються, а розмова швидко завершується.
Відсутність емпатії може бути особливо помітною саме в такі моменти. Не потрібно погоджуватися з чиєюсь оцінкою ситуації, щоб визнати, що його емоції реальні й важливі.
Фраза "ти перебільшуєш" часто не вирішує проблеми, а навпаки – змушує іншу людину почуватися незрозумілою.
Набагато конструктивнішою може бути спроба зрозуміти точку зору співрозмовника. Навіть просте "я розумію, що тобі було прикро" зовсім не означає згоди з іншою стороною в усьому. Зате це показує, що його переживання були помічені.
Низький емоційний інтелект – інші ознаки
Самі слова – не єдиний елемент, на який варто звертати увагу. Важливе значення має також те, як людина реагує на критику, конфлікт або іншу думку, а також те, чи вміє вона слухати іншу людину.
Важливо насамперед те, чи повторюються певні моделі поведінки регулярно. Люди, які мають труднощі в цій сфері, можуть, серед іншого, реагувати імпульсивно, швидко впадати в гнів або ображатися під час конфліктів. Вони також можуть сприймати будь-яке зауваження як особисту атаку й миттєво переходити в оборону.
Проблемою може бути й утруднення з розпізнаванням власних емоцій та, наприклад, з умінням відрізняти гнів від тривоги чи смутку. Однак емоційний інтелект – це не та риса, яку неможливо змінити. Можна працювати над розпізнаванням власних емоцій, над емпатією, умінням слухати інших і брати на себе відповідальність за власну поведінку.
Тому замість того, щоб ставитися до цих чотирьох фраз як до простого "тесту" на емоційний інтелект, краще сприймати їх як привід замислитися над власним стилем спілкування.
Раніше УНІАН повідомляв, чому на фото та в дзеркалі ми виглядаємо по-різному.
