Психологи назвали 11 ознак хронічної брехні та пояснили, як легко і шкидко розпізнати людину, що постійно маніпулює, пише Your Tango.
Хронічна брехня — це не поодинокі вигадки і не "невинні" перебільшення, а поведінковий патерн, який може шкодити як самій людині, так і її оточенню. Психологи зазначають: патологічні брехуни говорять неправду не заради вигоди, а для захисту вигаданого образу себе.
Ліцензований психолог доктор Дрю Кертіс пояснює:
"Критерієм патологічної брехні є люди, які говорять надмірну кількість брехні, що погіршує їхнє функціонування, спричиняє стрес і створює ризик небезпеки для себе чи інших".
За словами фахівців, існує низка характерних ознак, за якими можна запідозрити хронічного брехуна.
Найпоширеніші ознаки патологічної брехні
- Непослідовні історії
Хронічні брехуни рідко повторюють одну й ту саму версію подій. Деталі змінюються, суперечності накопичуються, адже вигадані історії складно запам’ятати.
- Надмірні деталі та перебільшення
Ліцензована консультантка Тамара Гілл зазначає, що патологічні брехуни часто "перевантажують історію дрібницями, щоб відволікти увагу від суті".
- Оборонна реакція на запитання
На уточнювальні питання вони реагують агресивно або звинувачують співрозмовника у "недовірі" чи "порушенні меж".
- Розпливчасті відповіді
Викладачка психології Кендра Черрі називає ухильність і брак конкретики одним із ключових "червоних прапорців" брехні.
- Постійна "забудькуватість"
Дослідження, опубліковане у Frontiers in Psychology, показало: регулярна брехня може призводити до реальних порушень пам’яті.
- Уникання розмов про минуле
Щоб не заплутатися у власних вигадках, брехуни намагаються не повертатися до старих історій.
- Суперечливі або малоймовірні наративи
Терапевт Кайл Зренчик звертає увагу на схильність таких людей вигадувати "екстраординарні події" — від дружби зі знаменитостями до неймовірних трагедій.
- Надмірна харизма
У книзі "Люди брехні" М. Скотт Пек пише, що патологічні брехуни прагнуть не бути добрими, а здаватися добрими, створюючи ілюзію бездоганного образу.
- Гра в жертву
Авторка Адрієнн Сантос-Лонгхерст зазначає, що такі люди часто зображають себе жертвами, аби викликати співчуття та уникнути відповідальності.
- Маніпуляції та газлайтинг
Психотерапевтка Ерін Леонард підкреслює: брехуни можуть несвідомо спотворювати реальність, захищаючи власне его.
- Надмірна драматизація
Медична журналістка Розі Джонс пов’язує цю поведінку з прагненням уваги, яке іноді має психологічне підґрунтя.
Фахівці наголошують: найкраща стратегія у взаємодії з хронічними брехунами — не втягуватися в їхні наративи, уникати емоційних конфліктів і не намагатися "переграти" їх у брехні.
