Підпишіться на нас в Google
Деякі птахи здатні не лише запамʼятовувати, хто їх годує, а й формувати до людини дружнє ставлення. Науковий співробітник Інституту зоології НАН України, кандидат біологічних наук, українська вчена у галузях зоології та екології, орнітологиня, популяризаторка науки Наталія Атамась розповіла, зокрема, як можна зрозуміти, що птах вирізняє якусь людину з-поміж решти.
Чи можлива справжня дружба птаха з людиною, чи це завжди лише про їжу? Де межа між тим, що птах звик до годівниці (людина = корм), і справжньою прив'язаністю до конкретної людини? Як відрізнити: голуб прилітає до вікна - це дружба чи харчовий рефлекс?
Якщо ми говоримо про взаємодію людини з птахами, а також взагалі взаємодію птахів чи інших тварин між собою, ми можемо виділити такі елементи поведінки:
Те, що пов’язано з умовним рефлексом. Птах до чогось звикає, і виникає певний рефлекс. Наприклад, є годівниця, і пташка знає, що якщо вона прилетить, то побачить там їжу. Це так зване асоціативне навчання. Навчатися можуть майже всі тварини. Асоціативне навчання не має ніякого стосунку ні до дружби, ні до якихось почуттів. Просто птах вивчив, що там є їжа, і в якийсь момент вона може перестати з’являтися, але він все одно буде прилітати, тому що звик до наявності їжі в цьому місці. Це перший рівень, він дуже поширений у птахів. Наприклад, ми підгодовуємо голуба, він звик та прилітає на наш балкон, щоб поїсти.
Другий рівень – це коли голуб дійсно впізнає конкретну людину-годувальника та відрізняє її від решти. Є такий експеримент, його проводили саме на голубах (голуби – доволі популярний об’єкт для дослідження поведінки птахів): люди годували голубів, вони до них прилітали. Потім один із годувальників починав себе вороже поводитися, розганяти голубів, а інший продовжував їх годувати. Далі вони помінялися одягом, і завдяки цьому стало зрозуміло, що птахи не просто впізнають одяг, а розпізнають обличчя. Голуби розпізнавали людину, яка поводилася вороже, навіть коли вона вдягала одяг того годувальника, який поводився дружньо. Тобто ці птахи розрізняють людей по рисах обличчя, і можуть прилітати до абсолютно конкретної людини, яку вони впізнали. Це ще не дружба, але це вже вищий рівень когніції (задіяні більш розвинені структури мозку) – розпізнавання.
Емоційний зв'язок, який необхідний для того, щоб з’явилася дружба. Вважається, що його здатні формувати лише найбільш інтелектуальні птахи. Є гіпотеза соціального інтелекту у птахів, в якій йдеться, що найбільш інтелектуальними є птахи, які живуть довго та яким притаманне життя у великих групах. У таких умовах птахи повинні розрізняти велику кількість своїх "комарадів" (друзів, колег, соратників, товаришів) та формувати з ними якісь стосунки. Саме тому ці пташки настільки розумні, що не просто розпізнають, а й формують ставлення – або вороже, або дружнє, або ще якесь. В основному йдеться про воронових та папуг.
Як зрозуміти, що птах справді тебе "вирізняє" - що ви умовно друзі? За якими ознаками видно, що птах реагує саме на тебе, а не на будь-кого з кормом? Чи прилітає, коли їжі немає, чи поводиться з тобою інакше, ніж з іншими людьми?
Якщо для птаха якась людина стала особливою, він впізнає її навіть у зміненому одязі, поводиться з нею не так, як з іншими людьми, наприклад, не тікає, підпускає ближче, видає звуки, які не видає для інших людей, і ці реакції у нього зберігаються, навіть якщо людина не принесла їжу. Не можна сказати, що це свідчить саме про емоційний зв'язок, дружбу. Але ми можемо казати, що птах вирізняє конкретну людину.
Які 5 птахів найбільше здатні товаришувати з людиною і чому саме вони? Що робить один вид "товариським", а інший байдужим? Чи правда, що голуби впізнають конкретну людину, кури розрізняють обличчя, а гусенята приймають людину за "маму"?
Є гіпотеза соціального інтелекту у птахів, і ті птахи, які підпадають під її визначення, вважаються найрозумнішими: ворони, круки, сойки, папуги (у першу чергу сірі папуги жако, оскільки вони найкраще досліджені у взаємодії з людиною). Але навіть хвилясті папужки дуже розумні та соціальні і, як собаки чи коти, здатні формувати з людьми особисті стосунки. Також дуже розумні гуси. У їхніх зграях дуже складні соціальні взаємодії. Багато пташок, зокрема, кури та голуби також не обділені інтелектом і можуть розпізнавати людей. Але формувати прив’язаність до людей можуть високоінтелектуальні птахи, у першу чергу – ворони та папуги.
Товариськість чи байдужість залежить від того, наскільки довго птах живе, наскільки він здатен навчатися, і наскільки йому по життю потрібно спілкуватися. І у цього всього є фізіологічне підґрунтя – у тварин є неокортекс (нова кора головного мозку, що відповідає за вищий інтелект). У птахів немає неокортексу, але є його аналог - конвергентна структура, яка називається паліум. Залежно від щільності нейронів у цій частині визначають більш інтелектуальних та менш інтелектуальних птахів.
Є класичні дослідження видатного етолога Конрада Лоренца з гусенятами (явище імпринтингу) – гусеня йде за першим рухомим об’єктом, який з’явиться у критичний період його розвитку (це не обов’язково людина, це може бути і кішка, і робот). Така поведінка вроджена. Гуси можуть сприйняти як об’єкт прив’язаності будь-що, що рухається.
Чи ображаються птахи на людину, і чи правда, що ворони пам'ятають кривдника роками? Наскільки доведено, що ворони запам'ятовують обличчя й "мстять" і навіть передають цю образу іншим воронам? Це наука чи міські легенди?
У Північній Америці проводили експерименти з воронами: ці пташки дуже добре запам’ятовували людину, яка вороже поводилася. Пташка здатна пам’ятати про ворожу поведінку, тримати у пам’яті обличчя людини, яка вороже поводилася, і передавати цю інформацію іншим воронам.
Один із експериментів доволі смішний: людина одягала маску, і коли ворони запам’ятовували, що ось ця маска ворожа, то гучно каркали на неї, атакували її.
Потім маску показали воронам через два роки, і її атакували навіть ті птахи з нового покоління, які особисто з нею не стикалися. Таким чином було доведено, що ворони передають пам'ять про небезпеку наступним поколінням.
Чи може така "дружба" нашкодити - птаху або людині? Чи правда, що папуги від надмірної прив'язаності сумують і вискубують пір'я? Чи варто взагалі привчати диких птахів до себе?
Прив’язаність дикого птаха до людини може йому нашкодити. Якщо дикий птах звикне до людини, то йому загрожуватиме купа небезпек – біля людей є собаки, машини, і бувають злі люди. Крім того, залежність від підгодівлі на годівницях може призвести до поширення хвороб серед птахів.
Якщо ми говоримо про високоінтелектуальних птахів, які подружилися з людиною, наприклад, про папуг, то вони можуть почуватися самотніми та переживати стрес тоді, коли лишаються самі. Ще у природі їм потрібно літати далеко за кормом, і якщо у неволі їм не можуть забезпечити можливість достатньо багато переміщатися, то їм буде зле. Через ці фактори у папуги може підвищуватися рівень кортизолу (гормону стресу), і він починає вискубувати із себе пір’я.
Дружба дикого птаха з людиною нічого доброго йому не принесе. Загальний висновок такий: якщо спостерігати за птахами і помірно годувати, то це нормально. Але якщо робити дикого птаха залежним та ручним, то це підвищує ризики загибелі птаха.
Наталія Сергіївна Атамась — українська вчена у галузях зоології та екології, популяризаторка науки, орнітологиня, фахівець з гніздової біології та трофічних зв'язків водно-болотних птахів України, кандидат біологічних наук (2008), науковий співробітник Інституту зоології НАН України.
