За оцінками профільних експертів, кожен 5 літр пального, що продається в країні, – фальсифікат. Такий "самопал" найчастіше пропонують за спокусливо дешевою ціною. Але не варто спокушатися: шкода, яку він завдає автомобілю, екології чи навіть здоров’ю, обійдеться значно дорожче.

Нюанс у тому, що бензин та дизельне пальне – це складні хімічні сполуки, відповідність яких стандарту і нормам безпеки у більшості випадків не виявиш на око (колір, запах). Це можна зробити  лише у спеціалізованих лабораторіях, які мають відповідне обладнання. Усі ж "народні методи" з кип’ятінням пального, пропусканням через фільтрувальний папір чи крапанням на шкіру є дуже умовними. Як же  тоді уникнути ризиків заправитися фальсифікатом? Давайте з’ясуємо.

Золоте правило кожного водія – обминати придорожні "бочки". Тут ризик підхопити "бодяжний вірус" найвищий. Навіть якщо ваш кум, брат чи сват позавчора заправився на такій "наливайці" й у нього все нормально. По-перше, це до пори, до часу. По-друге, когось пронесло, а вам може не пощастити, і тоді пряма дорога на СТО.

Але й на повноцінній АЗС неякісне пальне теж трапляється. Аби не вскочити в халепу, не пошкодуйте кількох хвилин на те, щоб переглянути дозвільні документи на заправці  (інформацію про завод-постачальника, ліцензію на право роздрібної торгівлі нафтопродуктами, паспорти якості тощо). Уся ця документація повинна бути у вільному доступі для споживача. Її відсутність чи небажання показати – чіткий сигнал, що тут краще не заправлятися. Зверніть також увагу, чи видає АЗС фіскальні чеки. Раптом ні – це теж тривожний дзвінок. У разі чого навіть не доведеш, що ти тут заправлявся.

Зрештою, як показує практика, на "бодязі" ще ніхто й ніколи не зекономив. Якщо постійно заправляєш машину якісним пальним, то від придбання до першого серйозного ремонту встигнеш наїздити 300-400 тисяч кілометрів. Якщо ж двигун регулярно годувати низькосортним пальним, він почне "кашляти" вже після першої сотні тисяч пробігу.

Щоб підібрати правильну АЗС для свого авто, варто регулярно стежити за перевірками якості пального на ринку. В Україні уже багато років поспіль цим займається незалежна організація – Інститут споживчих експертиз. Результати своїх досліджень вони публікують у відкритому доступі. Тому рекомендуємо автомобілістам  стежити за  ними та робити висновки. Цьогоріч експерти ІСЕ встигли уже перевірити і ДП, й обидві марки бензинів (92-й і 95-й). Повністю звіти про результати цих досліджень можна переглянути на сайті. Якщо ж коротко, то пальне з найкращими хімічно-експлуатаційними параметрами і повною відповідністю вимогам держстандарту, лабораторно підтверджено у мережах WOG, OKKO, KLO, Prime.

Водночас перевірки виявляють  й скандальні показники у деяких продавців пального. Наприклад, наявність у бензинах заборонених до використання амінів. Такі речовини здатні знищити  полімерні й гумові деталі двигуна. А крім того, їх вплив може призводити до враження органів дихання, в тому числі провокувати й онкологічні захворювання

Нарешті, просунутим водіям варто поцікавитися, як у різних АЗС-мережах працює внутрішня система контролю якості нафтопродуктів. Тільки компанії, які дбають про свою репутацію і не опускаються до торгівлі сумнівним пальним, не шкодують на це коштів. Адже йдеться про серйозні капіталовкладення. Наприклад, мережа ОККО щороку витрачає десятки мільйонів гривень на контроль якості. У складі компанії уже працює 16 стаціонарних і 4 мобільних лабораторій, які покривають усю територію України. Зрозуміло, що мережа, яка системно інвестує такі кошти в самоконтроль, не буде пропонувати клієнтові паливний ерзац.