Встановлені НБУ різні ставки за 3-місячними депозитними сертифікатами та сертифікатами овернайт фактично свідчать про складний дуальний вибір, перед яким опинився регулятор: зберегти послідовність в управлінні очікуваннями щодо інфляції та облікової ставки з одного боку, з іншого – все ж таки примусити механізм монетарної трансмісії працювати навіть під час війни.
Про те, чи стане такий компроміс виправданим з точки зору послідовності політики НБУ та спрацює на підтримку боргової стійкості уряду, пише екс-голова НБУ Кирило Шевченко.
Експерт виділив чотири кроки для успішного вирішення питання вартості гривневого ресурсу.
"Крок 1: підвищення облікової ставки – як орієнтир для банків. Якийсь час ринку вистачало рішення НБУ щодо посилення вимог щодо обов'язкових резервів, яке підштовхнуло банки до вирівнювання дисбалансів і збільшенню частки строкових вкладів, що небезпечно просіла. Від банків чекали на підвищення ставок за депозитами. Після зростання облікової ставки у червні-2022 банки розуміли орієнтири, але, на жаль, не всі до них прагнули. Інший бік – покриття дефіциту держбюджету за рахунок розміщень урядом ОВДП. 2022 року банки неохоче їх купували, і за них це доводилося робити НБУ. З самого початку було зрозуміло, що захід вимушений і обмежуватиметься 400 млрд грн. НБУ неодноразово закликав Мінфін привести дохідність ОВДП до ринкових значень, але уряд відмовлявся вникати в емісійні ризики для економіки" - зазначив Кирило Шевченко.
Аналізуючи другий крок - "держоблігації – до 50% обов'язкових резервів", екс-голова НБУ нагадав, що на початку 2023-го Мінфін отримав поступку — дозвіл Нацбанку для банків враховувати в обов'язкові резерви держоблігації, що допомогло уряду, але не вирішило усіх його боргових проблем.
"Саме завдяки цьому рішенню на початку цього року Кабміну вдавалося без зусиль розміщувати свої папери. ОВДП із бенчмарку НБУ розкуповувалися, "як гарячі пиріжки". Це давало змогу уряду не підвищувати, а навіть знижувати прибутковість за своїми паперами, як це було з бенчмарком ОВДП з погашенням у грудні 2024-го, де під час трьох розміщень ставка просіла з 19,59% до 18,51% річних. Банки вже не можна було звинуватити в ігноруванні аукціонів Мінфіну. І при цьому вони скоротили вкладення в депозитні сертифікати НБУ майже на 30%. Далося взнаки все: і посилення вимог щодо резервів, і більш активна купівля держоблігацій", - зауважив Кирило Шевченко.
Третім кроком голова НБУ назвав ринкову дохідність ОВДП, вказавши, що попит на бенчмарки НБУ не міг бути нескінченним і був обмежений 50% обов'язкових резервів.
"Метою регулятора у такій ситуації є скорочення цих резервів. Банківська система має покращувати структуру ресурсної бази — підвищувати частку гривневих коштів на термінових рахунках, скорочуючи обсяг коштів до вимоги. За логікою, це мали розуміти і в уряді. А отже, мали працювати над вибудовуванням адекватної процентної політики щодо нових випусків ОВДП. Причому це мав бути план "А". Ну і, звісно, бажано було б мати ще план "В". Це стане в нагоді найближчим часом, адже багато банків вже скорочують свою активність на аукціонах Мінфіну. Думаю, уряду знову треба подумати про вирівнювання своїх ставок до ринкових рівнів", - зазначив Кирило Шевченко.
Кажучи про четвертий крок, ставки за депозитами, експерт зауважив, що вони помітно зросли з початку 2023 року, а запуск регулятором 3-місячних депозитних сертифікатів відіграє важливу роль у цьому процесі.
"25% річних – цікава прибутковість. Думаю, вона отримає широкий відгук на ринку. Завдяки стабільному попиту на 3-місячні депсертифікати НБУ зможе ще ефективніше пов'язувати надлишкову ліквідність та боротися зі зростанням цін. Це ключова функція НБУ – боротьба за цінову стабільність, яка ляже в основу відновлення економіки. Хочеться вірити, що важливість цього розуміють і в уряді, тому скоригують свою відсоткову політику щодо ОВДП і почнуть докладати зусиль до розвитку вторинного ринку своїх паперів. Це точно допоможе з виконанням завдання щодо досягнення 100% роловера з держоблігацій у 2023 році, яке неодноразово декларували у Кабміні", - підкреслив Кирило Шевченко.
