Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про державну службу».

Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосували 247 із 406 народних депутатів, зареєстрованих в сесійній залі.

Даний закон визначає, що державний службовець – громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, визначених законом, та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов‘язані з реалізацією завдань та виконанням функцій державного органу або органу влади Автономної Республіки Крим. Дія цього закону не поширюється, зокрема, на: Президента України, членів Кабінету міністрів України, перших заступників та заступників міністрів; народних депутатів України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, крім обраних на посади у Верховній Раді Автономної Республіки Крим, на яких вони працюють на постійній основі; суддів; працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини; працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та їх апарату, які виконують функції з обслуговування. В законі міститься класифікація посад державної служби. Серед прав державного службовця, зокрема, є повага до його особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та інших осіб, проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. Також визначені обов`язки державного службовця.

Відео дня

Даним законом передбачено, що у разі виникнення сумніву щодо законності наданого керівником доручення державний службовець має право вимагати письмового підтвердження цього доручення, після отримання якого зобов`язаний його виконати. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності, якщо доручення буде визнане незаконним у встановленому порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу. Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження доручення зобов’язаний письмово підтвердити або скасувати відповідне доручення.

Даним законом передбачено, що державний службовець повинен неупереджено виконувати свої службові обов’язки незалежно від партійної належності та особистих політичних переконань. Крім того, державний службовець не має права організовувати страйки та брати в них участь.

Відповідно до закону, право на державну службу з урахуванням вимог щодо рівня професійної компетентності, напряму підготовки (спеціальності) мають громадяни України, яким виповнилося 18 років, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які вільно володіють державною мовою.

На державну службу не може вступити особа, яка: за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку; відповідно до вироку суду позбавлена права займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади; піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили; має громадянство іншої держави. Не допускається призначення осіб на посади державної служби, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам.

Особа, яка вступає на державну службу, зобов`язана до призначення на посаду державної служби вийти зі складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі або територіальній громаді, та представляє інтереси держави або територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи та рангу за останньою посадою державної служби. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У разі зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, здійснюється відповідний перерахунок максимального розміру пенсії.

Дисциплінарними проступками держслужбовця є, зокрема, вияв неповаги до державних символів України; порушення обмежень щодо участі державного службовця у виборчому процесі, визначених виборчим законодавством;прогул, тобто відсутність державного службовця на робочому місці більше трьох годин підряд протягом робочого дня без поважних причин; поява державного службовця на робочому місці у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння. До державних службовців застосовуються такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.

Відповідно до перехідних положень, даний закон, в разі його підписання Президентом України, набирає чинності з 1 січня 2013 року.

За пропозицією голови ВР Володимира ЛИТВИНА, Головному юридичному управлінню ВР доручено при підготовці даного закону до підписання розділити його на два закони – один з яких Закон України «Про Державну службу України, а другий – Закон «Про внесення змін до чинних законів України у зв’язку з ухваленням закону «Про Державну службу України».