В Україні необхідно створити Програму соціального захисту та реабілітації стомованих хворих, заявили сьогодні на прес-конференції в УНІАН представники громадських організацій, що опікуються проблемами інвалідів в Україні.
Окреслюючи проблеми стомованих хворих в Україні, головний проктолог Міністерства охорони здоров’я, директор Українського проктологічного центру Михайло ЗАХАРАШ наголосив, що в країні з кожним роком неухильно зростає їхня кількість.
«Рак товстої кишки займає перше місце серед усіх онкологічних хвороб травного тракту – це пов’язано з виникненням поліпів, які у 90% стають причиною онкології. Відтак щороку в Україні реєструють 30-35 тисяч пацієнтів з раком прямої та ободової кишки, та досі немає точних даних про загальну кількість стомованих хворих в нашій країні», - зауважив головний проктолог МОЗ.
Він повідомив, що в Україні відсутня програма профілактики та скринінгу раку товстої кишки, тому у більш як половині випадків хворі оперуються з ускладеннями, до того ж у неспеціалізованих центрах, як наслідок – 50-60% хірургічних втручань закінчуються стомами. За його словами, зазвичай, люди працездатного віку і навіть діти.
«Такі люди вимагають соціальної реабілітації у суспільстві та поліпшення якості життя. Вони мають не лише значну фізичну та психологічну травми, часто вони втрачають професію, не можуть створити сім’ю. Це катастрофа для рідних хворого, плюс великі матеріальні витрати», - сказав М.ЗАХАРАШ.
Він наголосив на існуванні величезної проблеми щодо надання допомоги таким хворим в усіх цивілізованих країнах, однак вони там вирішуються. Зокрема, у Білорусі стомовані хворі перебувають на повному державному забезпеченні.
“Натомість, Україна – єдина європейська країна, де досі не вирішені проблеми стомованих. Ставлення до цих питань свідчить про культуру нації загалом, небайдужість до долі людини, прояв гуманізму, якими ми не можемо нехтувати”, - вважає М.ЗАХАРАШ.
Довідка УНІАН. Стомовані хворі – це хворі зі складними ураженнями кишківника, спричиненого онкозахворюванням (понад 90% всіх випадків), неспецифічним виразковим колітом, хворобою Крона чи іншою складною патологією. Хірургам, щоб врятувати їм життя, доводиться виводити відкритий кінець кишки на черевну стінку з формуванням штучного отвору, який називається стомою.
Внаслідок такої операції вміст кишківника не може виходити з організму природним шляхом, а людина втрачає здатність контролювати цей процес. У цій ситуації ведення нормального укладу життя є цілком можливим, однак вимагає певних знань, набуття особливих навиків та застосування відповідних гігієнічних пристосувань (калоприймачів).
Такі хворі змушені змінити уклад життя, характер роботи або навіть перейти на інвалідність. Часто ці люди перебувають в дуже важкому психологічному стані, стають фактично втраченими для суспільства і це при тому, що понад 50% з них – люди працездатного віку. Кількість стомованих хворих, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, сягає 100-150 осіб на 100 тисяч населення, у розвинених країнах – 0,05%-0,1% від усього населення, і їхня кількість продовжує стрімко зростати.
