Нашій харчовій промисловості вже давно не обійтися без харчових добавок. Треба ж нас годувати... смачно! Одні харчові добавки використовуються як консерванти, інші як стабілізатори, треті покращують смак продуктів. Ось про одну з них хотілося б і поговорити. Саме про ту, яка покращує смак.
Глутамат натрію – підсилювач смаку. Перш за все, це натрієва сіль глутамінової кислоти. А глутамінова кислота – це амінокислота, яка міститься в білках сірої і білої речовини мозку, бере участь в білковому, азотному і вуглеводному обміні, стимулює роботу мозку. Лікарські препарати на основі глутамінової кислоти використовують в медицині для лікування захворювань центральної нервової системи. Вражає? А ще глутамінова кислота в організмі зв`язує аміак, переводить його в розчинні солі, які абсолютно нешкідливі.
Немало глутамінової кислоти і її солей міститься в тільки що зірваних овочах і фруктах. Не дарма вони нам здаються смачнішими з грядки. З часом вона руйнується, так само, як і вітамін С.
Речовина підсилює природний смак багатьох продуктів, особливо м`ясний смак, діючи на рецептори язика. Насправді глутамат – неправильна інтерпретація слова, солі глутамінової кислоти називаються глутамінати (органічна хімія). Плутанина відбулася через неправильний переклад. Англійський варіант – «Glutamik», російський, – глутамінова.Отже, дозвольте надалі називати все-таки речі своїми іменами.
Вперше глутамінову кислоту (як харчову приправу) відкрив японський лікар Кикунає Ікеда, дослідивши морську капусту (ламінарія японика).
Але не дарма говорять – все корисно в міру. Так і з глутамінатом: у невеликих кількостях він корисний, у високих – токсичний. Не слід забувати, як він діє на центральну нервову систему. При передозуванні може викликати прискорене серцебиття, болі в шлунку, головний біль, втрату чутливості у спинному мозку, негативно впливає на зір. Так, наприклад, в Китаї за один обід можна з`їсти в десятки раз більше глутамінату, ніж ви можете собі уявити.
Факт: щорічно в світі споживають 200 000 тонн цієї речовини. Оскільки це природна речовина, одержують її в основному з натуральних продуктів. У Китаї – з сої, в Росії з відходів буряково-цукрового виробництва, в Німеччині – з пшеничного білка. Обробляють лугом, а потім виділяють потрібну амінокислоту.
Отже, купувати продукти, що містять глутамінат натрію, чи ні – вирішувати вам. А дітям цілком достатньо природної глутамінової кислоти в натуральних продуктах.
