Харків. 19 січня. УНІАН. Голова Харківської облдержадміністрації Арсен АВАКОВ, який був свідком інциденту між Леонідом ЧЕРНОВЕЦЬКИМ та Юрієм ЛУЦЕНКОМ після засідання Ради національної безпеки та оборони у п’ятницю, 18 січня, стверджує що Ю.ЛУЦЕНКО не бив кулаками Л.ЧЕРНОВЕЦЬКОГО, як про це пролунало в деяких заявах, а дав київському меру лише ляща.
Як передає кореспондент УНІАН, коментар події, якої він був очевидцем, А.АВАКОВ висловив на власному блозі «Української правди» (http://blogs.pravda.com.ua/authors/avakov/4791bbd31e304/).
За словами А.АВАКОВА, на засіданні РНБО, коли слово попросив Л.ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ, «обговорення вперше, наскільки пам’ятаю, перейшло рамки пристойності. Без всякого переходу мер Києва після паузи вислови фразу: «Ось, наприклад, ЛУЦЕНКО вимагав у мене землю, погрожуючи тюрмою моєму синові» (чи щось у цьому роді)».
«ЛУЦЕНКО вголос обурився, - описує далі подію А.АВАКОВ, - і, як я бачив, був настільки приголомшений цим звинуваченням, що ледве стримався. Президент припинив перепалку. Обговорення перейшло до інших тем. Проблема й без того обговорювалася гостра і вимагала невідкладних дій – а тут така ескапада…».
«Після завершення засідання, - пише А.АВАКОВ, - коли вже всі розходилися, я звернув увагу на розмову, котра проходила на підвищених тонах, - розмова Л. і Ч. Бесіда завершилася дуже бурхливо. Якесь топтання і гучний ЛЯПАС, яким відважив ЧЕРНОВЕЦЬКОМУ ЛУЦЕНКО (відкритою долонею, до речі). Подальші обопільні спроби дістатися одне одного учасників сутички були припинені людьми в залі, які залишилися».
«Побиття «до крові», - заявляє харківський губернатор, - не бачив. Хоча і дивився впритул з трьох метрів. Один герой дригнув кінцівками, інший дав ефективного ляща».
«Як це виглядало? – провадить далі А.АВАКОВ, - не красиво і водночас зрозуміло. Ніхто з присутніх не спитав у колег – а за що?». «Конфлікт двох людей, які не стримали емоцій…».
«Вночі дивлюся по ТБ коментар – «мера побили до крові», «швидка не виходить від нього дві години»… До чого це. Що за комедія? Для чого пересмикувати і нашаровувати? Те, що відбулося, і так, на жаль, сумно…», - завершує свій опис події А.АВАКОВ.
