этот материал доступен на русском

КСУ оприлюднив рішення, яким е-декларування для активістів визнано неконституційним

17:04, 07 червня 2019
Політика
1365 0
Рішення КСУ є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено / фото УНІАН

Конституційний Суд України оприлюднив рішення, яким визнано неконституційною вимогу про е-декларування антикорупційних громадських активістів.

Про це повідомили у прес-службі КСУ.

Як зазначається, 6 червня КСУ ухвалив рішення у справі за конституційними поданнями уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України.

Вони просили перевірити на відповідність Конституції положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 закону «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700–VІІ зі змінами (далі – закон № 1700), пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23 березня 2017 року № 1975–VІІІ (далі – закон № 1975).

Зазначеним рішенням КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції, положення пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 закону № 1700, пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» закону № 1975.

У рішенні КСУ зазначається, що оспорюваними положеннями закону № 1700, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» закону № 1975 («особи, яких цим законом віднесено до суб’єктів декларування, подають у встановленому законом «Про запобігання корупції» порядку першу декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у 2018 році за період з дня набрання чинності цим законом до 31 грудня 2017 року»), Верховна Рада фактично прирівняла осіб, які беруть участь у здійсненні заходів із запобігання та/або протидії корупції, до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

«Зі змісту оспорюваних положень закону № 1700 неможливо однозначно встановити, які конкретно фізичні особи, що займаються тією чи іншою діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, повинні подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та чи може застосовуватися до них передбачена законом кримінальна, адміністративна чи інша юридична відповідальність за неподання, несвоєчасне подання цієї декларації, зазначення у ній завідомо недостовірних відомостей», - йдеться у рішенні.

Крім того, КСУ вважає, що держава зобов’язана здійснювати контроль за діяльністю громадських об’єднань з метою забезпечення дотримання ними та їх членами відповідних норм законодавства України.

Але, наголошується у рішенні, такий контроль не повинен бути надмірним і перешкоджати законній діяльності цих об’єднань та реалізації громадянами їх конституційного права (стаття 36 Конституції). «Ступінь втручання держави у функціонування інститутів громадянського суспільства має переслідувати легітимну мету, бути пропорційним та враховувати баланс приватних та публічних інтересів», - зазначили у КСУ.

«Системний аналіз пункту 5 частини першої статті 3 закону № 1700 свідчить, що його дія поширюється на осіб, які не наділені публічними владними повноваженнями, здійснюють діяльність у сфері запобігання та протидії корупції не за рахунок коштів державного бюджету України чи місцевих бюджетів, а фінансування (оплата) їх робіт, послуг здійснюється за рахунок певних програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги», - йдеться у рішенні.

Також КСУ дійшов висновку, що покладення на громадських активістів обов’язку щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, «не забезпечило справедливого балансу між інтересами осіб, які здійснюють у такий спосіб своє право на свободу громадської діяльності, й інтересами національної безпеки та громадського порядку, потребами захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України)».

У КСУ додають, що зі змісту положень пункту 5 частини першої статті 3 закону № 1700 вбачається, що вони дозволяють надмірне втручання в особисте і сімейне життя осіб, визначених у цих положеннях. «Встановлене у цих положеннях покладення додаткових до передбачених у частині другій статті 67 Конституції України обов’язків щодо декларування свого майнового стану та доходів в порядку статті 45 Закону № 1700 з відповідними наслідками (притягнення до юридичної відповідальності) на осіб, які займаються діяльністю у сфері запобігання та протидії корупції, не переслідує легітимної мети та є занадто обтяжливими для цих осіб», - сказано у рішенні.

Читайте такожНезадекларований елітний будинок Поплавського: НАЗК вирішило придивитися до декларації нардепа-ректора

«Положення пункту 5 частини першої статті 3 закону № 1700 щодо фінансового контролю держави за діяльністю громадських об’єднань та осіб, які здійснюють заходи стосовно запобігання та протидії корупції в Україні, обмежують гарантовану Конституцією України свободу політичної та громадської діяльності. Вони можуть використовуватися для переслідувань фізичних осіб, які здійснюють антикорупційну діяльність, зокрема порушення проваджень з метою притягнення цих осіб до юридичної відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначення у цій декларації завідомо недостовірних відомостей», - зазначається у рішенні.

У КСУ вважають, що положення пункту 5 частини першої статті 3 закону № 1700 перебувають у нерозривному зв’язку з приписами абзацу третього частини третьої його статті 45, а також пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» закону № 1975. Тому Суд також вбачає потребу у визнанні положень абзацу третього частини третьої статті 45 закону № 1700, пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» закону № 1975 такими, що суперечать Конституції України.

КСУ у рішенні звертає увагу на те, що «заходи фінансового контролю за діяльністю об’єднань громадян та їх членів, які не здійснюють публічних владних повноважень або не фінансуються за рахунок коштів державного бюджету України чи місцевих бюджетів, не можуть бути надмірними та такими, що непропорційно обмежують свободу політичної та громадської діяльності, нівелюють сутність права громадян на свободу об’єднань».

«Отже, оспорювані положення законів № 1700 і № 1975 визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення», - заявили у КСУ.

Рішення КСУ є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Як повідомляв УНІАН, 23 березня 2017 року Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб», згідно з яким представники антикорупційних громадських організацій, експерти та інші особи, які прямо або опосередковано отримують фінансування з коштів міжнародної технічної допомоги, зобов'язані подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Ухвалення закону викликало значний суспільний і міжнародний резонанс, низка представництв іноземних держав в Україні назвали «кроком назад» поправки до закону про е-декларування.

22 березня 2018 року Верховна Рада відмовилася розглядати три законопроекти, що скасовують або переносять термін подання е-декларацій представниками громадських організацій, які займаються антикорупційною діяльністю.

6 червня уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова повідомила, що КСУ визнав неконституційним положення законодавства щодо подання електронних декларацій активістами, які борються з корупцією.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter