Нові обличчя на ключових посадах Євросоюзу: чого чекати ЄС, Україні та Росії

Тарас Чорновіл
19:03, 05 липня 2019
Політика
2816 0
Думка

Так, спікером Європарламенту став італійський соціал-демократ Давид Марія Сассолі. Однак поява італійця на цій посаді навряд чи вплине на взаємовідносини у самому парламенті, адже у ньому представлені не країни, а партії, а національна складова дуже розмита й майже не впливає на рішення.

Загалом, італійські представники від «Ліги Півночі» чи «П’яти зірок» та італійський представник від «лівих» набагато більш далекі між собою, ніж представники подібних партій, але з далеких або навіть конфліктуючих країн. Тож інтрига була не в тому, що спікером Європарламенту стане італієць (до речі, італійці вже не вперше займають високі посади), а в тому, що на цю посаду також претендував його партнер по коаліції, представник європейських «лівих», а не Європейської народної партії. І те, що вони зуміли домовитися між собою, дозволяє сподіватися на консолідовану нову коаліцію.

Давид Сассолі / REUTERS

Загальна тенденція у Європарламенті така: він не пішов шляхом євроскептицизму. Попри те, що в Італії євроскептичні настрої досить потужні, на чолі Європарламенту став представник того політичного середовища, яке є відверто євроцентристським. Причому із певним євроцентристським викликом. Адже країни, де взагалі немає євроскепсису, є дуже слабкими. Наприклад, Німеччина, де питання напрямку не має такого значення. А от у країнах, де євроскептицизм сильний, люди, що дотримуються євроцентричних позицій, є пасіонарними. І запас пасіонарності свідчить про те, що людина на рівні Європарламенту буде жорстко проштовхувати рішення, які будуть зміцнювати Європу, а не послаблювати її.

Наскільки все це вдасться зробити? Давайте не забувати, що йдеться тільки про спікера, а не прямого керівника. Але Європарламент завдяки обрання Сассолі здобув консолідуючий фактор.

Після цієї кадрової зміни ставлення Європарламенту до України, за моїми прогнозами, буде позитивним. Так, не можна сказати, що Сассолі стане великим супер-другом України. Він радше займатиметься проблемами Євросоюзу, а не України, яка припинила бути суб’єктом міжнародної політики і перетворилася на об’єкт. Усі питання, які стосуються нас, вирішуються без нас; усі перемовини про нас, ведуться без нас, і нас навіть не інформують, про що домовилися. І цей сумний тренд втрати Україною правосуб’єктності буде продовжений, на жаль.

У Європарламенті і надалі будуть підтримувати продовження санкційної політики щодо Росії. ЄП не випаде з цього процесу і не проводитиме ревізію.

Проблема – в національних державах. І я дуже боюся, що до грудня цього року та сама Італія може прийняти діаметрально протилежні рішення, які призведуть до припинення політики санкцій щодо Росії. Але це – зовсім інша історія, не пов’язана з призначеннями в ЄС…

На чолі Єврокомісії тепер начебто має стати міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйен. З нею мені доводилося спілкуватися особисто в часи її депутатства в Бундестазі. Вона бувала у Києві, добре знає ситуацію в Україні, зацікавлена в тиску на Росію. Але вона належить до людей, які ставляться до України скептично, критично і жорсткувато. Вона була з тих, хто наполягав на тому, що Україні не потрібно надавати озброєння, натомість потрібно надавати більше політичної підтримки. Взагалі, у Урсули фон дер Ляйен досить обережне ставлення до України. Вона не сприймає Україну як дружню країну. Вона не є прихильником політики розширення Євросоюзу, на чому ми наполягали.

Урсула фон дер Ляйен / REUTERS

Тож, якщо Україна займатиме позицію «нам від ЕС взагалі нічого не треба», «ми до вас не просимося», європейцям любити Україну стане дуже легко. І можна не сумніватися, що на нашу адресу лунатиме маса теплих висловлювань.

Проте загалом Урсула фон дер Ляйен ставиться до України критично. Та критично ще не значить, що погано. Тут згадується рейганівська фраза: «Доверяй, но проверяй». Тобто пані баронеса буде ставити більш високі вимоги і буде менш доброзичливою у своїй поведінці.

Читайте такожPolitico: Нова глава Єврокомісії відмовила Україні в зброї, але підтримує тиск на Росію

Для громадян України це зовсім не погана річ. У нас багато чого зав’язано на Євросоюз, поступово реалізується Угода про асоціацію, тому високі вимоги нам будуть тільки на користь.

Загалом, Єврокомісія продовжуватиме попередню політику. Пані баронеса є людиною, яка сповідує погляди, подібні до поглядів фрау Меркель. Тому я не очікую кардинальних змін у ставленні Єврокомісії до України. Хіба що додасться суто особистісний чинник, бо Урсула фон дер Ляйен – людина трошки завихрувата.

Будучи міністром оборони, пані баронеса висуває жорсткі вимоги до всіх. Але багато хто каже, що ця людина в Німеччині примудрилася розвалити оборонну сферу: підводні човни не плавають, транспорті літаки не літають тощо. Це – такий собі німецький Анатолій Гриценко, тобто до неї саме так ставляться в Німеччині.

Але у ЄС до Урсули фон дер Ляйен ставляться добре. Можливо, вона просто була не на своєму місці у міністерстві оборони, а як голова Єврокомісії бути адекватною, в тому числі й щодо України.

Дональда Туска на посаді президента Ради Європейського союзу має замінити прем’єр-міністр Бельгії Шарль Мішель. Рада ЄС для України зараз буде ключовою і найважливішою структурою. І тут проблема не в приході пана Мішеля, а у відході від справ пана Туска.

Ніхто так, як Туск не розумів і не знав Україну та Росію. Свого часу Туск намагався вибудувати дружні відносини з Росією, коли був прем’єр-міністром Польщі, але згодом він добре зрозумів, чим це закінчується. Саме він у підсумку став одним із авторів ідеї про те, що з Росією дружити не можна, бо Росія – це завжди підступ і візантійщина, країна, яка постійно вам створює проблеми, а коли відчує вашу слабкість, буде дотискати.

Шарль Мишель / REUTERS

Пан Мішель – людина, скептично налаштована щодо багатьох російських ініціатив, тверезо оцінює ситуацію. Але він від російсько-українських проблем дуже далекий.

Однак не варто очікувати ревізії політики Євросоюзу щодо України, цього не буде. І внутрішня політика ЄС, і ставлення до України, і позиція щодо дій Росії будуть зберігатися такими, як і раніше, тобто буде спадковість. Так, звісно, будуть певні зміни (бо інакше не буває), але спадковість буде збережена.

Хіба що для Туска питання України і Росії було особистим. Його часто за це критикували. Але координація дій по безпеці і зміцненню Євросоюзу було для нього ключовим питанням. Зараз на цій проблематиці не буде акцентуватися стільки уваги.

Пан Мішель буде більш уміло регулювати взаємовідносини в Раді ЄС. Зуміє суто функціонально дещо зміцнити Євросоюз зсередини, має відповідний досвід. Можливо, для Європейського союзу такий очільник буде трошечки краще, ніж Дональд Туск. Хоча не факт.

У ставленні до України все буде без змін, але зі зниженою амплітудою відсотків на 60. Тобто, якщо для Туска українсько-російська проблематика було справою принципу і питанням виживання західної цивілізації (дозволю собі такий високопарний вислів, бо трошки знаю Туска – він мислить високими категоріями), то для пана Мішеля це – лише одне з питань, що не є актуальними для нього персонально.

Згадувати про Україну Шарль Мішель буде набагато рідше

На виклики Шарль Мішель буде відповідати правильно. Якщо не буде якихось жорстких викликів, якщо Росія не буде переступати межу, а Україна не надто акцентуватиме увагу на своїх проблемах і не вказуватиме, що Європа нам повинна допомогти, бо, м’яко кажучи, трошки заборгувала перед нами, бо нам самим доводиться стримувати наступ російської орди, то і згадувати про Україну Шарль Мішель буде набагато рідше. Умовно кажучи – раз на півроку, коли буде наступати час розгляду питання про продовження антиросійських санкцій ЄС.

Якщо Дональд Туск перед кожним продовженням санкцій проти Росії вів серйозні переговори, задіював власні зв’язки, нагадував Меркель, що вона має передзвонити прем’єру Італії, пояснити йому, які є проблеми, пояснював, що треба передзвонити до Орбана і пояснити, що треба робити... Мішель, я думаю, цього робити не буде.

Тому загроза того, що раптом восени ми дізнаємося, що Угорщина, Італія і ще дві-три країни скажуть, що накладають вето на продовження антиросійських санкцій, стає цілком реальною. Тоді почнуться торги. Мішель, опинившись перед таким викликом, який раптом для нього стане дуже серйозним, почне проводити серйозні переговори, і тільки після цього санкції продовжуватимуть.

Плюс за таких умов санкції будуть не розширюватися, а тільки врізатися. Тож загроза є не через те, що новий голова Ради ЄС «проти нас», а через те, що ми для нього достатньо далекі.

І ще одне призначення. головою Європейського центробанку тепер має стати Крістін Лагард. Для нас ця кадрова заміна взагалі не несе якихось змін, бо банк ніяк не впливає на зовнішню політику Євросоюзу. Питання про надання макроекономічної допомоги Україні вирішуються в Європейській раді та підтримуються (або ні) Європарламентом. Євробанк вирішує тільки внутрішні питання: дефіцит бюджету, стійкості євро тощо.

Крістін Лагард / REUTERS

Мені здається, Крістін Лагард буде продовжувати свої дуже важкі переговори з італійцями, яким хочеться експериментувати з дефіцитом бюджету. Вона наполягатиме на збереженні консервативного варіанту. Єдине – вона буде жорсткішою у своїх діях. Але це на 100% внутрішні європейські питання, які, на жаль, у нас мало аналізують. Бо насправді це тягне за собою певні наслідки. Крістін Лагард є тою людиною, яка може жорстко дотиснути італійський уряд. І коли італійському уряду трошки «підріжуть крильця», для України це може виявитися корисним. Але це вже – дуже прикладні і конспірологічні версії. Бо насправді це є глибоке внутрішнє питання Євросоюзу про взаємовідношення європейського бюджету і бюджетів національних країн-членів ЄС. Ці речі на зовнішню політику дуже мало впливають.

Замість Федеріки Могеріні високим представником ЄС у закордонних справах начебто має стати нинішній президент Єврокомісії Марош Шефович. Призначення цієї особи мені важко коментувати. Мені здається, що нам поки що не варто очікувати серйозних змін у позиції щодо нашої країни. Могеріні не була до України особливо прихильною, зберігала стійкий нейтралітет і прохолодну підтримку в межах загальної політики ЄС. Вона не була ініціативною. І я не бачу підстав очікувати кардинальних змін.

Тож тут – ні втрат, ні перемог.

Недружніх до нас сил немає, недружні для нас лідери не прийшли

Усе залежатиме від нас: якщо Україна чогось добивається, вона і має; якщо не добивається, то у ЄС про нас будуть згадувати дуже нечасто. Люди, для яких ми були фактором їхньої політики, відходять. А для тих, хто приходить, Україна є одним із зовнішніх викликів. Вони не мали великого досвіду роботи з Україною впродовж останніх п’яти років. Проте повторюсь: недружніх до нас сил немає, недружні для нас лідери не прийшли. Є люди, для яких ми просто не маємо того значення, яке мали для їхніх попередників.

Все залежатиме від того, наскільки ми будемо напористими. Стукайте – і вам відкриють. Зараз ця фраза набуває для України додаткового значення.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter