Спікер Держдуми РФ В’ячеслав Володін заявив, що Нацзбори Угорщини попросили Росію допомогти із захистом прав національних меншин в Україні. Однак, коли посольство України в Будапешті звернулося до угорської сторони з метою перевірки інформації, яку повідомив Володін, надійшла відповідь: парламент Угорщини не ухвалював жодних заяв і не звертався до російської сторони з подібним проханням. 

Заява Володіна не могла залишити байдужим, тому що, якщо сказане ним – правда, це переходить усі межі і пробиває дно. Адже коли керівники європейської держави прагнуть офіційної співпраці з Російською Федерацією, яка займається відверто провокативними діями щодо України – це нонсенс. У Євросоюзі є механізми, які дозволяють Угорщині використовувати Єврокомісію та інші інструменти для тиску чи впливу на Україну. Тож сепаратні домовленості країни-члена Євросоюзу з третьою стороною – це сюр! 

Заява Володіна не могла залишити байдужим, тому що, якщо сказане ним – правда, це переходить усі межі і пробиває дно

Зі спілкування з деякими угорськими дипломатами, які колись працювали в Україні, знаю, що такі розмови між угорцями і росіянами справді велися. Звісно, сказати, що це були переговори, не можна – це буде перебільшенням. Однак під час форуму у Будапешті про це говорили на досить серйозному рівні. Чи говорили Орбан із Путіним про це особисто, мені не відомо. Але в той день пролунала дуже жорстка заява міністра закордонних справ Угорщини проти України. Схоже, що попередні розмови на цю тему велися на міністерському рівні, але не були виведені в жоден офіційний формат. 

Тож, з одного боку, не було жодного офіційного документу, жодної офіційної домовленості Угорщини і Росії щодо координації дій у боротьбі проти України «в сфері захисту національних меншин». З іншого боку, розмови про таку координацію справді велися. 

В будь-якому разі, слова Володіна стали продовженням тих неофіційних домовленостей, у яких йшлося про можливу дестабілізацію ситуації на Закарпатті. При цьому мова йде не лише про координацію дій Росії та Угорщини, про спільний тиск на Україну, але й про можливі агентурні заходи. Втім, Угорщина запевняє, що нічого поганого не зробила, нічого не підписувала та жодної формальної співпраці з Росією не веде. Тому Україна з цього приводу не може апелювати до Євросоюзу – у нас немає доказів того, що така розмова відбулася, крім заяв, які випливають постфактум, зокрема, слова Володіна. 

З огляду на це, впевнений, що подібні домовленості угорців і росіян не будуть формалізовані. Адже це створить забагато проблем для Угорщини в Євросоюзі. 

Втім, на Закарпатті складається «гібридна» ситуація. Існує імовірність, що після того, як припиниться протистояння на лінії розмежування на Донбасі, Росія почне переносити дестабілізацію всередину України, зокрема, спробує розхитати й Закарпаття. Ми завжди приділяли багато уваги можливій дестабілізації ситуації у Києві, забуваючи про те, що спроба збурити протести й сепаратистські настрої цілком може відбутися на заході України. 

Тобто неформальна взаємодія РФ і Угорщини буде тривати. Наскільки активно? Це – питання до спроможності української влади погасити такі конфлікти.

Інтереси Угорщини в цій ситуації – «гібридні». Угорщина як країна-член НАТО декларує, що вона ніколи в своїй історії не матиме територіальних претензій до своїх сусідів. Тож йдеться не про територіальні претензії, а про великодержавні амбіції – не маючи контролю над цими територіями, Угорщина хоче мати на них свої впливи. Тобто, не володіючи певними територіями, вона прагне ними керувати. 

Апетити Угорщини зводяться до наступного. Передусім вона хотіла б безпосередньо в районах, заселених етнічними угорцями (в першу чергу, йдеться про Берегівський та Виноградівський районі), отримати всю повноту влади. Ще коли я був депутатом, угорці наполягали на перекроюванні округів, щоб один округ там був стовідсотково угорським. Вони хотіли зробити межі, які проходили б так, щоб у цьому окрузі інший кандидат – не той, якого затвердять у Будапешті – не міг би перемогти в принципі, при будь-якому старанні будь-яких українських політичних сил. Тоді українська влада на це не пішла, і це викликало великий скандал з Угорщиною. Його заспокоїли тим, що тодішня партія влади завела до себе у список представників партії угорців. 

Програма максимум Угорщини – поширити свій вплив на територію великодержавного сприйняття

Зараз у Угорщини є бажання контролювати ці українські території на місцях  і мати безумовний вплив на тамтешнє населення. Власне, чому і йде така запекла боротьба проти закону про освіту... 

Та контроль українських районів - це програма мінімум. Програма максимум Угорщини – поширити свій вплив на територію великодержавного сприйняття. Вони наполягають, що територія інтересів Угорщини – це вся Закарпатська область, в тому числі й стовідсотково українські райони, де навіть натяку нема на угорську мову та угорську меншину, невеликі райони біля Ужгорода, райони, де компактно проживають словаки та румуни. Угорці наполягають, що це – сфера їхнього інтересу. 

Угорській владі важливо показати свої досягнення і свої спроби відновити єдність Угорщини угорському населенню, у якого зараз відроджуються великоімперські настрої. Однак про повернення територій не йдеться. Лише – максимальний контроль над певними українськими територіями без зміни їхнього суверенного підпорядкування. І Угорщина сподівається, що їй у цьому допоможе Росія. 

Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України