Як повідомили УНІАН у прес-центрі Центру досліджень визвольного руху, про це йдеться у зверненні Синоду єпископів Києво-Галицького Верховного архієпископства Української греко-католицької церкви з приводу 70-х роковин Волинської трагедії.
УГКЦ вважає, що польський та український народи повинні визнати свої гріхи та взаємно пробачити один одного. «Християнська оцінка Волинської трагедії, а також кривд у стосунках українців і поляків, що їй передували чи нею були зумовлені, - вимагає від нас їх однозначного засудження. З християнської точки зору, осудливими були як політика, спрямована на позбавлення права на самовизначення українців на своїй землі, так і збройне насилля супроти польського населення на Волині», - йдеться у зверненні.
Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) зазначив, що Синод єпископів УГКЦ звернув особливу увагу на ці події, щоб «просити у Бога дару зцілення від тих ран, а з іншого боку не дати можливості для політиків маніпулювати цим болем, який у собі носять наших два народи». На його думку, завдані тим конфліктом рани болять до сьогодні, і найкращий спосіб їх загоїти й вшанувати жертв цього конфлікту з обох боків - правда про ці події.
«Ця правда ще потребує часу, щоб її відкрити. І це є завданням для українських та польських істориків, щоб побачити весь комплекс причин, наслідків та подій. Ми не хочемо входити в історичну полеміку чи виступати зі звинуваченням когось. Наше завдання - дати християнську оцінку тим фактам, щоб ми могли загоїти наші рани, оздоровити пам’ять взаємним прощенням», - наголосив Блаженніший Святослав.
Синод єпископів УГКЦ висловив бажання продовжувати справу примирення двох братніх народів - польського й українського - задля взаємного прощення в ім’я справедливості.
*** Цього року на політичному рівні в Польщі широко обговорюється тема польсько-українського конфлікту часів Другої світової війни і після неї, зокрема у зв’язку із 70-ми роковинами трагічних подій на Волині. За інформацією Центру досліджень визвольного руху, у 1942-1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.
За матеріалами «Вікіпедії», Волинська трагедія (пол. Rzeź wołyńska, «Волинська різанина») - обопільні етнічні чистки українського і польського населення здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині. Частина польсько-українського протистояння у Другій світовій війні, або за В.В'ятровичем, «Другої польсько-української війни». У ширшому сенсі, складова багатовікового українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях - Волині, Галичині, Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині. У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка винятково польського населення; в українській - як «дія у відповідь» на звірства поляків щодо українських цивільних.
Восени 1942 року німецька влада почала виселяти з території українсько-польського прикордонного коридору поляків і на їх місце вселяти німців і українців. У відповідь АК знищила кілька сот представників української сільської еліти. За це у липні 1943 року УПА почала каральні акції проти мирного польського населення.
За польськими підрахунками, під час цієї трагедії з польського боку загинуло щонайменше 35 тисяч осіб (головним чином польської цивільної сільської людності), з яких 18 тисяч - із встановленими прізвищами, з українського боку на Волині загинуло до кількох тисяч осіб. Кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, включаючи Волинь, сягає 21-24 тис. осіб.
