До такого висновку прийшли вчені з Університету Ратгерса в США. Дослідження на цю тему опубліковано в журналі PLoS One, повідомляє Lenta.ru з посиланням на портал Futurity.
Непропорційно широка (для такої маленької країни) представленість ямайських спринтерів в еліті світового спорту давно змусила вчених шукати біологічне коріння цього явища. Антрополог Роберт Трайверс порівняв коліна 74 професійних спринтерів Ямайки (у тому числі Шеллі-Енн Фрейзер-Прайс, дворазової олімпійської чемпіонки 2008 і 2012 року, і Несту Картера, одного з авторів світового рекорду в естафеті 4 по 100 м) і 116 ямайців, далеких від спорту, але за віком, ростом і вагою схожих з легкоатлетами. З'ясувалося, що симетричність колін у бігунів набагато вища, ніж у представників контрольної групи. Ця особливість анатомії серйозно знижує витрати енергії під час бігу.
Чим більше симетрична форма колін, тим кращі результати, які атлети показують на біговій доріжці. Особливо сильно ця закономірність проявилася серед стометрівщиків. Антрополог Роберт Трайверс пояснює це явище тим, що під час бігу на 100 м не потрібно звертати убік (огинаючи стадіон): такі повороти з часом можуть посилювати асиметрію.
Ці висновки узгоджуються з попереднім дослідженням Роберта Трайверса: у 2013 році антрополог з'ясував, що восьмирічні ямайці з більш симетричними колінами через 14 років показують кращі результати в бігу на 100 і 200 м. Симетрія стоп і верхньої частини тіла ніяк не вплинули на спортивні успіхи.
Однак позитивна кореляція між симетрією колін і швидкістю бігу необов'язково означає причинно-наслідковий зв'язок, попереджає вчений: симетричність може посилюватися в результаті багаторічних тренувань. Тим не менш у елітних атлетів з віком анатомія колін не зазнає статистично значущих змін. Цей фактор, а також обстеження дітей говорить на користь того, що саме вроджена симетрія допомагає успіху спринтерів.
