Ми звикли розрізняти тварин за приналежністю до різних гілок еволюції - ссавці, рептилії, птахи тощо. Однак є на світі тварина, яка чхала на ці примітивні класифікації. Як пише на сторінках видання Forbes американський біолог-еволюціоніст Скотт Треверс, цей вид виглядає так, ніби природа дозволила собі вільно експериментувати, не переймаючись логікою чи гармонією.
Європейські натуралісти вперше побачили рештки цієї тварини наприкінці XVIII століття і вирішили, що це якась підробка. Але реальність полягала в тому, що тварина з дзьобом, як у качки, хвостом, як у бобра, і хутром, як у видри, існує. І живе вона у східній частині Австралії.
"Качконіс (або качкодзьоб) – це те, що могло б статися, якщо б еволюції дозволили малювати вільно, не переймаючись узгодженістю", - жартує Треверс.
Автор публікації послідовно розбирає три найдивовижніші біологічні особливості качконоса, кожна з яких підтверджена науковими дослідженнями.
Відкладання яєць
Качконіс належить до давньої групи ссавців – монотрем, разом з єхиднами. На відміну від усіх інших сучасних ссавців, які народжують живих дитинчат, ці істоти відкладають яйця. Як зазначається у публікації, на перший погляд це суперечить самому визначенню ссавця, однак монотреми відгалузилися від загального еволюційного дерева набагато раніше, ніж живородіння стало панівною стратегією.
Після вилуплення з яйця малеча народжується сліпою, недорозвиненою й повністю залежною від материнського догляду. Треверс підкреслює, що відкладання яєць у качконосів поєднується із характерним суто для ссавців годуванням дитинчат материнським молоком.
Молочний "піт"
Наступний мозковибуховий факт про качконосів стосується саме процесу лактації. Самки виробляють молоко й годують ним малят протягом кількох місяців після вилуплення. Але у качконоса, на відміну від нормальних ссавців, немає сосків.
Молочні залози відкриваються безпосередньо на шкірі черева. Молоко виділяється через спеціальні протоки й збирається в борознах, звідки дитинчата його злизують.
"У певному сенсі, ніби вони "потіють" своїм молоком", - пише Треверс.
Звісно, це не є піт з фізіологічної точки зору, це справжнє молоко з усіма необхідними жирами, білками та імунними компонентами. Однак сам спосіб виділення молока вказує на те, що це еволюційно значно старіший метод, ніж грудне вигодовування.
"Нюх" на електрику
Третя унікальна риса качконосів пов’язана з полюванням. Ці істоти часто полюють у каламутній воді, де видимість практично нульова. Під час занурення вони закривають очі, вуха й ніздрі, але все одно ефективно знаходять дрібних безхребетних у донному мулі.
Як йдеться у публікації, секрет полягає у електрорецепції: у шкірі дзьоба розташовані чутливі рецептори, які вловлюють слабкі електричні поля від м’язових скорочень здобичі. Ця здатність працює в парі з механорецепцією – сприйняттям тиску й руху води, – що дозволяє тварині розуміти повну картину оточення навіть у повній темряві.
Оскільки єлектрорецепція не є характерною для ссавців, качконоси мають її або як спадок від якогось ще давнішого предка, або ж змогли розвинути її самостійно для полювання у власних специфічних умовах.
У підсумку автор статті підкреслює, що три описані риси роблять качконоса унікальним, але водночас таким, що підтверджує, а не спростовує логіку еволюції.
"Качконос – це не колекція невідповідних частин. Це цілісний організм, який сформувався протягом мільйонів років еволюції. Хоча він може здаватися винятком із правил біології, вчені вважають качконоса доказом того, що правила ширші, гнучкіші та креативніші, ніж ми часто припускаємо", - пише Треверс.
Інші цікаві публікації про дику природу
Як писав УНІАН, пташки колібрі, які харчуються квітковим нектаром, разом з їжею щодня отримують значну дозу спиртного. Її можна порівняти з пляшкою пива, або чаркою горілки, якщо зробити порівнювати цю дозу з людиною.
Також ми розповідали, як одна африканська пташка навчилася брехати заради власної вигоди. Причому бреше вона чужими "мовами".
