Видавці та інші гравці книжкового ринку зітхають, але визнають: українці з року в рік читають все менше.
Про це пише письменник, кіносценарист Андрій Кокотюха в журналі "Новое время".
Свіжі дані дослідження Ukrainian Reading Publishing Data 2018 показали статистику: 36 % дорослих співгромадян не прочитали в 2018-му жодної книги.
Читайте такожВ Україну заборонено ввозити ще дві пропагандистські книги з Росії
"У цифрах це мільйони людей, яких у школах навчили читати. Але, як з'ясувалося, не проводити дозвілля з книгою. І якщо мислителі давно прийшли до висновку, що життя — найкращий вчитель, то з читання вчитель вивів українському електорату жирну двійку. Тримаючи величезну кількість в розумі. Згадане дослідження вкотре показало: на першому місці для українців залишається телевізор. Теоретично нічого поганого в цьому немає. З одним застереженням: якщо глядач дивиться пізнавальні програми формату Discovery, документальне кіно, якісні художні фільми, включаючи світову класику, серіали рівня HBO, Showtime, Netfl ix. Загалом, зроблений з розумом і знанням справи розважальний і пізнавальний контент. Але ні — телевізор, який дивляться українці, захопили політики. Хочеться дати їм шанс і сказати: всіх мастей. Але на жаль, масть у них одна — популісти і неуки", - пише письменник.
"Свої нескінченні, безглузді і нещадні ток-шоу вони показують мільйонам глядачів, одного разу відлученим від читання книг. А адже батьки і діди сьогоднішніх 30-літніх, які хапають двійки з читання, не замислюються про важливе. Саме вони, читаючі, а не споживаючі телевізор громадяни тоді ще СРСР, змогли за п'ять років так званої перебудови зіштовхнути радянського монстра в прірву. Завдяки забороненим тодішньою владою книгам, які з 1987-го почали активно видавати і друкувати на сторінках товстих журналів. До речі, тоді приватних видавництв не було. Гроші йшли з держбюджету. І мільйонні тиражі Дітей Арбата укупі з мегапопулярним Вогником раптом стали відповідати актуальній державній політиці. Тобто влада вирішила дозволити народові читати не те, що треба, а те, що хочеться. Результат очевидний. Люди загартували своє критичне мислення. В Україні до цього додався інгредієнт національної ідентифікації. У нас читали не тільки заборонених росіян, але чим далі, тим більше — заборонених українців. Ось чому перебудова провалилася і призвела до розвалу СРСР.
Те, що Кремль вустами Михайла Горбачова назвав зміною курсу, в реальності було спробою змінити вивіску. Знову, як за часів Микити Хрущова, оголосити головним шкідником Йосипа Сталіна, трошки — Леоніда Брежнєва з його застоєм, але повернути в інформаційний простір позитивне ставлення до цього, ленінського поняття радянської влади. Не вийшло".
"На жаль, до більшості українців, які відмовилися від читання книг, це сьогодні не доходить. Експерти, що ростуть, як гриби після дощу, в один голос звинувачують політиків у систематичному обмані очікувань електорату. Однак факт, що 36 % дорослого населення країни не бачить мотивації для щоденного читання книг, кричить про зворотне. Це кандидати не обманюють. Це виборець обманюється. З тієї причини, що топовий політик, який не читає книг, говорить з ним на одній мові — мові двієчника. Справедливості заради слід зазначити: навіть у найбільш читаючої країни, якою тодішня пропаганда називала СРСР, люди масово не читали. У нашому класі з 28 підлітків дружили з книгами п'ятеро, включаючи мене. Та й сьогодні на Заході 100 % дорослого населення кожної держави читанням не охоплено. Різниця в доступності. Хороша книжка в СРСР не була доступною, мав місце книжковий дефіцит — але хоча б один книжковий магазин в кожному місті був. В європейських містах їх сьогодні теж достатньо, а у французькому Ліллі я бачив чотирьох поверховий, кажуть, найстаріший в Європі.
У нас книга зникла зі щоденного дозвілля мільйонів не тому що неактуальна, а тому що про книги не говорять по телевізору. І якщо улюблені народом політики-популісти хочуть здаватися розумнішими, вони повинні популяризувати читання. Правда, так вони швидше вириють собі яму", - зазначив Кокотюха.
