Пленум Верховного Суду України постановив надати більше гарантій громадянам щодо несанкціонованого втручання в їхнє особисте життя. Відповідна норма міститься у постанові “Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства”.

Як повідомили УНІАН у прес-службі ВСУ, зокрема Пленум постановив, що при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства відповідними органами необхідно отримати дозвіл суду не тільки на прослуховування, а й на отримання інформації про сам факт з’єднання абонентів, визначення часу здійснення дзвінка та його тривалості включно.

Найбільша дискусія розгорнулася навколо питання про те, чи є обов’язковим погодження подання про проведення відповідних оперативно-розшукових заходів з прокурором.

Відео дня

Пленум підтримав пропозицію першого заступника голови Верховного Суду Петра ПИЛИПЧУКА і роз‘яснив, що відповідно до чинного законодавства з прокурором погоджуються лише подання керівника оперативного підрозділу або його заступника про проведення відповідних оперативно-розшукових заходів під час перевірки заяви або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи, подання слідчого про проведення заходів, передбачених КПК України і подання органу дізнання про проведення таких самих заходів після порушення кримінальної справи.

Погодження з прокурором подання керівника оперативного підрозділу або його заступника про негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації у всіх інших випадках закон (ч. 2 ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”) не вимагає.

Окрім іншого, схвалено проект постанови Пленуму “Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах”.

Пленум визнав правильною практику тих судів, які з урахуванням виявлення порушення закону (що перешкоджає розгляду справи) і необхідністю вжиття відповідних заходів для їх усунення, згідно із статтею 273 КПК України, виносять окремі ухвали (постанови) під час судового розгляду, наприклад, щодо фактів переносу (у зв’язку зі зривом) судових процесів, недоставляння підсудних, невиконання судових доручень та постанов про привід тощо.

Однак, як наголошує прес-служба ВСУ, це не допустимо при ухваленні постанов, якими суд звертає увагу державних органів, громадських організацій або службових (посадових) осіб на встановленні по справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину. Такі окремі ухвали (постанови) можна виносити лише одночасно із судовим рішенням за наслідками розгляду справи по суті.

Пленумом визнано такими, що втратили чинність, деякі постанови пленуму Верховного Суду України:

- від 25 червня 1982 р. № 4 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за спекуляцію»;

- від 18 квітня 1997 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції»;

- від 3 лютого 1989 р. № 1 «Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за спекуляцію та виконання постанови Пленуму Верховного Суду України з цього питання»;

- від 22 грудня 1989 р. № 11 «Про застосування судами України законодавства, що регламентує перегляд у порядку нагляду судових рішень в кримінальних справах».