Кандидат на пост Президента України Анатолій ГРИЦЕНКО на прикладі свого родинного горя закликає українців до єднання навколо пам’яті про трагедію Голодомору 1932-1933 років.
Про це А.ГРИЦЕНКО написав у своєму блозі на персональному сайті.
«У селі Багачівка Звенигородського району Черкаської області на цвинтарі є шість могилок. П’ять маленьких і одна більша. Там поховані брати і сестри мого батька, а поряд з ними – його тато – мій дід. Усі вони померли в 33-му від голоду».
«Жили собі чоловік і жінка, яким тоді ще не сповнилося й 35 років. У них було семеро дітей, серед них – шестирічний Степан, який згодом став моїм батьком. Мали невеличку хатину-мазанку, коло неї гектар землі й коня, щоб обробляти землю. Працювали зранку до вечора, адже сім’я чимала, і непросто було піднімати дітей», - так він почав розповідь про події 1933 року своїм дітям.
«Того року урожай був непоганий, і ніхто не очікував біди. Вона прийшла несподівано. Прийшли з гвинтівками, оголосили діда куркулем, заарештували і повезли його в районний центр у відділок. З комори винесли весь урожай. Забрали коня, реманент, інструменти. Багнетами розпороли перину і подушки – шукали зерно в хаті – не знайшли. Витягли з печі глечик з борщем – вилили на землю. Старша дівчинка, 13-річна Тетянка, заховала на грудях торбочку з квасолею, їй розпороли одежу, висипали ту квасолю і розтоптали чоботями. Познущалися, залякали жінку з малими дітьми і залишили в сльозах, без крихти їжі. Протягом тижня п’ятеро дітей померли з голоду. Вижили лише Степан, мій батько, і Тетянка, яка стала для мене тіткою Тетяною. Разом з їхньою мамою, самі ледь живі, вони і поховали померлих діток у ті маленькі могилки…».
Діда у відділку жорстоко били кожного дня, і випустили лише за два тижні.
«Коли добився додому, його зустріла ледь жива дружина і лише двійко дітей. Пройшов по пустому подвір’ю, зайшов на цвинтар поплакати за дітками. Серце не витримало такого горя, і дід у розпачі пішов із життя. Його поховали поряд з тими п’ятьма могилками. Якою великою була б наша родина і скільки в них було би братів і сестер, якби не було Голодомору», - зауважив А.ГРИЦЕНКО.
Кандидат у президенти зазначив, що попри те, що рішення, які спричинили багатомільйонні жертви, приймалися у Кремлі, і ті люди були далеко від Багачівки й говорили російською чи грузинською, але горе безпосередньо до родини, з гвинтівками і багнетами, принесли активісти-односельчани, які жили поряд, на тій же вулиці, і говорили українською.
«Трагедія Голодомору спонукає до багатьох висновків. Скажу лише про один: тільки відчувши себе єдиним народом, ставши єдиним народом, ми зможемо себе захистити. Від загроз і чужої держави, і своєї», - підкреслив А.ГРИЦЕНКО.
