Російські війська в ніч на 17 червня завдали масованого удару по Україні крилатими та балістичними ракетами, а також безпілотниками. За даними МВС, в Одесі є загибла і багато поранених. У Києві, внаслідок прямого влучання у багатоповерхівку, обрушився один з під’їздів. За попередніми даними, загинули 15 людей, десятки поранені. Столична влада повідомила, що під ворожим вогнем було 27 локацій – житлові будинки, освітні заклади, об’єкти критичної інфраструктури. Розбір завалів та гасіння пожеж триває.
Водночас президент США Дональд Трамп, який досі розмірковує, чи потрібно застосувати до Росії нові санкції, і вважає, що виключення РФ з G8 було помилкою, достроково залишив саміт "Великої сімки" в Канаді, де мав зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським.
Немає жодних сумнівів, що поведінка Кремля підживлюється поведінкою Білого дому. (Спеціально використовую колективні позначення замість особистих імен, бо оточення Трампа так само винне в неспроможності надати своєму президентові факти та виправити його помилки, як і оточення Путіна.) Замість того, щоб натиснути на агресора задля припинення війни, убезпечивши своїх європейських союзників, американська адміністрація вивела міжнародного злочинця з ізоляції, створила йому теплу ванну, намагається відмити плями крові на його репутації та повернути його до клубу пристойних держав.
Що в цій ситуації робити нам?
По-перше, пояснювати європейцям, що з таким підходом війна пошириться на західні від України території Європи. І станеться це не протягом кількох років, а ще до кінця поточного року - поки Європа не готова, а США гарантовано бездіяльні.
Отже, агресора треба зупинити тут і зараз, щоб не довелося робити це набагато західніше.
По-друге, пояснювати американцям, що з таким підходом сама Америка опиниться в небезпеці досить швидко, оскільки авторитарні режими сприймають таку політику як прояв слабкості й непевності, отже, захочуть отримати від того дивіденди. Проллється кров американців, чого лідери країни якраз хочуть уникнути.
По-третє, пояснити самим собі, що треба налаштовуватися на довгу війну - це єдиний шлях до її швидкого завершення. Війна не закінчиться до того моменту, поки Росія не втратить здатність її вести. Що довше ми продовжуємо думати, що війна скоро закінчиться, то довше війна триватиме. Що швидше ми налаштуємося на довгу війну, то швидше війна завершиться. Цю парадоксальну ідею мозок відмовляється сприймати, як, власне, і будь-яку іншу засадничу ідею стратегії, починаючи з найпростішої: хочеш миру - готуйся до війни.
Поміняти своє ставлення до ситуації - це точно кожен і кожна з нас можуть зробити, на відміну від перших двох пунктів.
По-четверте, пояснити різним способом нашим очільникам, що нинішня система управління країною веде нас до поганих сценаріїв. Думаю, громадяни знайдуть спосіб передати це повідомлення на печерські пагорби, я ще про це писатиму.
