Суспільство не повинно розуміти військових, ці частини соціуму повинні "зійтися по середині". В Україні є багато фахівців, які повинні займатися цим питанням, але немає системи.
"Коли у нас було об'єднане суспільство? 24 лютого 2022 року і тижнів зо два ми трималися разом. Місяць війни ми були дуже класні, об'єднані. Як тільки Збройні сили локалізували противника в одному місці, у нас відразу стала "зона небезпеки" та "безпечна зона". Поясню чому: тут, де зона небезпеки, зона виживання – людина мислить більше лімбічної системою, потрібно вижити і він емоційно, інстинктивно робить якісь круті штуки. Тут, де безпечна зона, потрібно ходити на роботу, платити податки, одягатися, щоб подобатися, хоча б собі. У військового немає такого: "сьогодні понеділок, що я одягну?". Він з спальника вилазить, шкарпетки надягає і побіг", - зазначив військовий психолог з групи інженерного забезпечення 67-ї окремої механізованої бригади Андрій Козінчук в інтерв'ю "РБК-Україна".
За його словами, це не погано і не добре, це лише дві різні роботи головного мозку людини.
"Як їх об'єднати зараз? Треба окупантам сказати: "Давай в Ужгород і назад, тільки нікого не вбивайте". Я не хочу такого варіанту. Поки це пояснення, чому так. Це два різних суспільства. Не може людина, яка постійно в багнюці, щосекунди знає, що може бути приліт, жити з таким же розкладом, що "у мене флет-вайт пересолений і капучино сплутали з гарбузовим лате", - зазначив експерт.
При цьому він вказав, що після завершення війни буде потрібна державна система інтеграції військових, адже всі проходять цей процес по-різному і можуть бути кризи.
"У всіх збройних конфліктах після повернення з війни йде період: ейфорія, розчарування, агресія, депресія, прийняття. На ейфорії ніхто не зупиняється. Може, хтось на розчаруванні зупиниться і всю дорогу "зрада", хтось на агресії - штурмувати магазини з випивкою. Якщо завдання відпустки відновити сили, а не розслабитися, після війни треба імплементуватися в соціум. Тому що є ідея, що соціум повинен нас зрозуміти. Ні. Ось соціум, а ось військові – наше завдання посередині зустрітися. Потиснути руки і сказати, ми любимо один одного, давайте жити разом. Але це довгий процес - і там різні будуть люди, сплеск суїцидів, розчарувань, хтось піде у віру, хтось, навпаки, атеїстом стане, сім'ї будуть валитися і навпаки возз'єднуватися. Мені б дуже хотілося, щоб в державі була політика і система того, що нам робити далі. У нас дуже багато класних фахівців-психологів, психіатрів, соціологів – священиків - а системи немає", - підсумував психолог
Мобілізація в Україні - психолог розповів про підготовку
Військовий психолог з групи інженерного забезпечення 67-ї окремої механізованої бригади Андрій Козінчук розповів, що всі отримують стрес, тому що нічого не знають, бояться невідомості.
За його словами, у навчальному центрі готують до війни "опосередковано". Призовник максимально завантажений, його день повністю розписаний: підйом, прийом їжі, біг тощо. Через незвичку може натерти форма або взуття, і в результаті втомлена людина мріє лише про одне - посидіти на табуретці. При цьому потрібно здати мобільний телефон і немає часу боятися "посадки". З тільки надійшли бійцями психологи проводять бесіду.
