Віктора Маруняка, старосту Старої Збур’ївки на Херсонщині, викрали та декілька тижнів катували росіяни. Урешті разом з дружиною йому вдалося евакуюватись.
В інтерв’ю "Суспільному" чоловік розповів, що йому довелося пережити в полоні.
Зокрема, Маруняк згадує, що окупанти не давали їсти і роздягали.
"Їсти вони могли дати тільки вранці стаканчик чаю. Тобі пістолет до голови прикладають і кажуть, що якщо не скажеш, то… Або роздягали. По дві, по три години тримають роздягненими. У приміщенні. Потім кажуть, зараз підемо до річки, попливеш і сам втопишся. Або на когось з наших направляють пістолет і кажуть: "Будешь говорить или не будешь. Сейчас его застрелим", - розповідає він.
Також окупанти вдавалися до побиття і використання струму.
"Зразу б’є одночасно дві, три людини. … На четвертий день вони одягнули на голову мішок і повезли. В Херсон. З їхніх розмов я зрозумів, що мене в Херсоні прийняв Актюбинський ОМОН. Потім я зрозумів, що це Центральний апарат обласної поліції. Там знову били. Потім цим Актюбинським показалося, що мало. Вони дістали больовий телефон, який струм виробляє. Почали ще током бити", - каже Маруняка.
Завдавати ударів, пригадує староста села, могли руками, ногами, палками. По голові майже не били, але вдавалися до побиття долонями по вухах, після його відчуття схожі на контузії.
Колишній полонений зауважує, що росіяни катують із задоволенням.
"Були такі моменти безглузді, що без цього можна було обійтися. Вони спочатку зі смачними коментарями одягають провода на великі пальці рук. Потім їм видається мало і одягають на великі пальці ніг. І поливають на голову воду, щоб вона текла по спині. Чесно кажучи, я був настільки побитий, що вражень від електротоку ніяких. Я навіть не пам'ятаю, що воно таке", - додає він.
Коли Маруняка відпустили, у нього було запалення легень, дев’ять зламаних ребер і рани на тілі, які досі не вдається вилікувати.
