Підпишіться на нас в Google
Назви взуття українською у розмові чи навіть при продажу часто вживаються неправильно, зокрема, вдома ми ходимо не в "тапочках". Про правильні назви взуття та його елементів у коментарі УНІАН розповіла викладачка української мови Діна Мущенко.
Стосовно того, як правильно українською називати домашнє взуття, і чи "тапочки" - це русизм, вона зауважила, що якщо ви шукали кімнатне взуття в інтернет-магазинах, то, імовірно, натрапляли на товари з підписом "домашні тапочки".
Мущенко розповіла, що слово "тапочки" зафіксоване у "Словнику української мови" в 11 томах, але з позначкою "розмовне". А в "Етимологічному словнику української мови" зазначено, що це запозичення з російської: "тапочки" - це зменшена форма від "тапки", яку пов’язують із дієсловом "топать" ("тупати").
"Натомість нормативним і стилістично нейтральним варіантом для української мови є капці (в однині - капець). Це давнє слово, що позначає легке хатнє взуття. Тож і для опису товару в каталозі, і для щоденного спілкування вибираємо капці", - підкреслила експертка.
"Шльопанці" та "пантофлі"
Мущенко зазначила, що назву "шльопанці" часто можна побачити на ярликах літнього чи пляжного взуття. Водночас у словниках це слово марковане як розмовне, а за походженням воно є звуконаслідувальним від дієслова "шльопати" (через характерний звук під час ходьби).
Так, для дружньої розмови чи побуту це слово прийнятне, але для опису товару в каталозі чи експертного тексту краще обрати точніші варіанти: відкриті капці, пляжні капці або в'єтнамки.
Окремо викладачка згадала про питомий український відповідник - ляпанці. Це слово виникло за аналогічною звуконаслідувальною моделлю (від дієслова "ляпати" - утворювати сплеск або звук від удару). У словниках воно також має позначку "розмовне", але "слугує чудовою, колоритною альтернативою "шльопанцям".
"А от слово "пантофлі" звучить вишукано, проте це не сучасна вигадка, а давнє запозичення із західноєвропейських мов (через польську та німецьку аж із середньогрецької)", - розповіла Мущенко.
Пантофлі - це різновид кімнатного взуття, найчастіше без закаблуків (задників), з оксамиту чи шкіри, іноді навіть на невеликому підборі.
"Тож для повсякденного хатнього взуття вибираємо універсальні капці, для елегантних домашніх моделей - пантофлі, а для літніх відкритих варіантів - пляжні капці чи в'єтнамки", - сказала експертка.
"Сапоги", "босоножки", "кросовки" та "туфлі на каблуках"
Вона підкреслила, що часто в побутовому мовленні і навіть у рекламних каталогах трапляються назви взуття, що не відповідають нормам сучасної української літературної мови.
Так, слово "сапоги" - це запозичення з російської. А нормативною назвою для цього виду взуття з високими халявами є чоботи (в однині - чобіт).
"Босоножки" - фонетична калька, утворена за зразком російського слова. Питома назва походить від прислівника босоніж, у якому відбувається чергування голосних. Правильний літературний варіант - босоніжки.
Слово "кросовки" походить від англійського cross-country (біг по горбистій місцевості). "До запозиченого кореня крос- додаємо питомий суфікс -івк(а) і утворюємо правильну форму – кросівки", - пояснила Мущенко.
Стосовно того, туфлі на "каблуках" чи на "підборах", вона зауважила, що згідно із СУМ-11, підбор - це дерев’яна, шкіряна і т. ін. набійка на підошві взуття, а каблук - те саме, що підбор. І обидва слова є нормативними для української мови.
"Отже, замість "сапог" взуваємо чоботи, замість "босоножок" - босоніжки, бігаємо не в "кросовках", а в кросівках і купуємо красиві туфлі на підборах або на каблуках", - підкреслила викладачка.
"Лодочки" чи "балетки"?
Вона зауважила, що "лодочки" - це калька з російської, а українською - це туфлі-човники. Така назва виникла за зовнішньою схожістю форми глибокого вирізу туфель із формою човна.
"Слово "балетки" пов’язане з французьким ballet ("балет"), що походить від пізньолатинського ballare - "танцювати". Це м'яке жіноче взуття на плоскій підошві, яке нагадує професійні балетні пуанти чи м'які балетні туфлі", - зазначила Мущенко.
Забуті "закаблуки" та "полуботки"
Викладачка пояснила, що закаблук - це тверда задня частина взуття, яка охоплює п’яту й тримає форму. У фразеології це слово збереглося, адже ми й досі кажемо "дати лиха закаблукам" або "ударити в закаблуки".
Водночас слово "полуботки" утворене з двох слів: половина та чобіт. Так здавна називали чоботи з короткими халявами. Із часом через активне навʼязування суржикових форм це просте й логічне слово поступилося калькованим "полусапожкам".
"Головна причина занепаду цих слів - уніфікація термінології та мовна русифікація побутової сфери у XX столітті", - пояснила експертка.
Назви частин взуття
Викладачка зауважила, що підошва, устілка, халява та каблук - це питомі українські назви.
Підошва - нижня частина взуття, якою торкаються землі; устілка - це внутрішня підстилка під ступню, яку кладуть у взуття, а от "стєлька" - це росіянізм.
Халява означає трубчасту частину чобота, яка прикриває литку, а каблук - те саме, що підбор, тобто тверда підвищена підошва взуття під п'ятою.
Крім того, носок - це передня частина взуття, панчіх чи шкарпеток. А виріб, який надягають на нижню частину ноги, називаємо шкарпеткою.
Назви овочів та страв
Як повідомляв УНІАН, раніше Мущенко розповіла, що картопля в українській мові має близько сотні назв, а словосполучення "помідорна паста" замість "томатна паста" є стилістично недоречним.
Крім того, вона зазначила, що "жаркоє", "творог", "горбушка", "блінчики", "глазунья" - це росіянізми, що проникли в українську як наслідок мовної інтерференції та тривалого зросійщення.
