Закон про засади мовної політики, ухвалений ВР у першому читанні, став лакмусовим папірцем для українців, – з одного боку, тестом на патріотичність, з іншого – на толерантність.
Як, певне, і слід було очікувати, вінничани сприйняли появу цього документа більш ніж спокійно. Може тому, що українсько-російську мовну проблему давно вирішили „суржиком”. А можливо свідомо, чи підсвідомо, зрозуміли, що всі політичні сили скористались дражливим мовним питанням напередодні парламентських виборів на свою користь.
Вінницький політикум і владу „мовний вірус” теж не обминув. Сьогодні зранку помітингувати з мовного питання під стінами виконкому прийшла Об'єднана опозиція в супроводі „Свободи”, Конгресу української інтелігенції та козаків. Ганьбили депутатів-вінничан, які проголосували за прийняття закону. А також ухвалили звернення до депутатів ВР, яке хотіли „провести” через сесію міськради.
Опозиціонери хотіли, аби міські депутати висунули вимогу парламентарям негайно зняти з розгляду законопроект №9073 „Про засади державної мовної політики”, аби не „створювати свою „вавілонську вежу” і не розколювати Україну”. Проте – намарне: депутати-бютівці навіть не змогли проштовхнути питання в порядок денний, позаяк мер спочатку надав слово депутату своєї фракції „Совість України” Степану Бессолову. А він першим виступив з ініціативою щодо розгляду звернення до парламентських політичних партій з приводу мовного питання.
Суть запропонованого ним звернення - відкласти вирішення цього питання на рік, на після виборів. І щоб парламентські партії(фракції) ухвалили відповідний меморандум та взяли на себе публічні зобов’язання виважено і толерантно вирішити мовне питання.
Депутати міськради проголосували за такий варіант звернення.
Що ж, обидві позиції мають право на існування.
Сам Володимир Гройсман недвозначно висловився на користь однієї, української державної мови. Принаймні, у Вінниці ніяких мовних проблема не має, - вважає мер.
