За рік на Вінниччині закрили шість садиб зеленого туризму, ще вісім не почали роботу через те, що не отримали державної підтримки на розвиток, повідомляє сайт gazeta.ua.

— Нашу область досі не вважають туристичною, — розповідає голова обласної спілки "Сприяння розвитку сільського зеленого туризму" Оксана Бас. Із чоловіком тримає садибу "Подільська родина" в селі Гайове Барського району.

10 років тому центри зайнятості активно агітували займатися зеленим туризмом, виділяли допомогу. Тепер бізнес почали згортати.

Відео дня

— По-перше, не всі змогли витримати чужих людей, яким треба догоджати. Друга причина — не вистачає державної підтримки. Усі чиновники агітують за сільський туризм, особливо перед виборами. Але далі слів не йде. У мене враження, що владі не вигідно розвивати села. Коли просимо про допомогу, кажуть: "Як це ви бідні? Ви ж гроші заробляєте, ще маєте податки платити", - говорить Оксана.

Бас каже, що від влади потребує підтримки.

- Щоб дороги хоч щебенем посипали. Турист раз потовче свою машину по вибоїнах і більше не схоче до нас їхати. Вулиці не освітлені. Немає водопроводу та каналізації. У Барському районі самому викопати криницю проблемно через плавуни. Джерела лежать на глибині 26 метрів. Треба спеціальні дорогі насоси. Свердловини робити у глиняних ґрунтах майстри беруться неохоче, бояться техніку поламати. Щомісяця найняти машину викачати вигрібну яму — 400 гривень. Вигідніша автономна каналізація з трьома ємкостями для фільтрації. Але вона коштує п'ять тисяч євро. Було б легше, якби давали міні-кредити на 30-50 тисяч гривень для облаштування санвузла й купівлю зручних ліжок.

Потрібна реклама — на сайтах, у газетах. Але головний успіх — вдячні туристи. Вони закличуть своїх друзів. Перш за все потрібні зручності, чистота. Улітку можна запропонувати туалет надворі, гості сприймають це за колорит. Відлякує надмірна гостинність. У селі звикли перегодовувати, а городські їдять мало й щоб не жирне. Не треба набридати розмовами, лізти в душу, ні слова про політику. Не скандалити, бо дитина потоптала грядку чи напісяла на коврику. Треба тактовно попросити компенсувати збитки або разом навчити дитя ходити на горщик.

Госопдиня каже, що "зеленим туризмом" користуються заможні сім'ї з малими дітьми. Вони вже об'їздили Туреччину та Єгипет і тепер тягнуться до натуральної їжі та природи. Хочуть поспати під яблунею, походити босими по росі, болоті, залізти в павутиння. Із дітьми курочку погодувати, погладити кицьку.

Більшість садиб господарі прикрашають старим посудом, одягом, вишитими рушниками.

— У селі Кам'янка Літинського району їжу готують у печі. У селі Перепеличчя Немирівського району господар облаштував берег для рибальства, з очерету зробив шалаш. До нас везуть школярів на майстер-класи. Випікаємо пташок зі здобного тіста, доїмо корову, із сухої кукурудзи шиємо іграшки, катаємо на возі. Меню обговорюємо з туристами. Крім класичних борщу та вареників, пропонуємо місцеве блюдо — налисники з колотухою.