Підпишіться на нас в Google
Кабінет міністрів ухвалив єдині правила супроводу іноземців та осіббез громадянства, які добровільно виявили бажання долучитися до Сил оборони. Зокрема, йдеться про логістику таких добровольців – від прибуття в Україну до укладення контракту на військову службу. Приватним компаніям, які братимуть участь у програмі, Уряд висуває ряд вимог: мають бути зареєстровані в Україні, не перебувати під санкціями, не мати зв’язків із державою-агресором та внести забезпечувальний платіж у розмірі 5 млн гривень на випадок невиконання умов договору... Натомість за кожного рекрута Україна обіцяє по 300 тисяч гривень (оплата відбуватиметься в кілька етапів, аби уникнути зловживань). Якщо кандидат не пройде військово-лікарську комісію (ВЛК) або відмовиться від підписання контракту, компанія власним коштом має забезпечити його повернення до країни вибуття…
Насправді ми не перші в світі таке робимо. Існує багато компаній, які забезпечують логістику та залучають людей з різних країн для виконання різної роботи. Такі компанії займаються і рекрутингом добровольців для військ, якщо їм, скажімо так, дають такий запит. За це вони отримують кошти від урядів відповідних країн.
Та залучення іноземців до війська – непроста історія.
Адже людина, по-перше, має дізнатись про можливості військової служби в Україні і зрозуміти, що це для неї вигідно. По-друге, вона має прийняти рішення, що готова сюди їхати, та усвідомити, що треба якимсь чином дістатись і забезпечувати себе в дорозі. По-третє, організувати всю цю логістику… Найчастіше більшість іноземців, які зараз перебувають на службі в Силах оборони України, саме так і робили. Тобто, самі дізнались, самі приїхали. Лише у виняткових випадках логістику організовували не самостійно.
Зараз же Україна зробила крок до того, щоб це питання впорядкувати.
Річ у тім, що за кордоном справді багато людей, які ще з 2022 року готові долучатись до українського війська. Проте, відверто, проблема не стільки у тому, щоб знайти кошти на квиток (хоча у декого з потенційних добровольців не було і такої можливості), скільки у тому, щоб правильно оформити документи, візу і так далі. Україна в цьому сенсі не найпростіша країна, і правила отримання віз чи якихось посвідок – дуже непрості. Тому компанії, які міністерство оборони України планує залучити до рекрутингу, якраз і мають із цим допомогти. І маємо розуміти, що, коли логістику з конкретних країн організовує компанія, це не точкова історія.
А чи такий рекрутинг допоможе покрити потреби в мобілізації? Я спілкувалась з багатьма представниками рекрутингових компаній, які забезпечують притік добровольців в інших країнах. І насправді попит є.
Однак стосовно України ми поки що можемо говорити про ситуацію станом на зараз (адже запропонована система ще не почала працювати). Так, деякі підрозділи Сил оборони протягом останнього року змогли побудувати для себе логістичний ланцюжок із притоку добровольців самостійно. І вони так залучали до своїх лав тисячі бійців. Проте рекрути-іноземці – це дуже гарний елемент підсилення війська, але поки що не заміна мобілізації. Так, ці добровольці, які приходять із своєю мотивацією, будуть приносити користь Силам оборони, будуть зменшувати потребу в мобілізованих і будуть розвантажувати нашу систему. Але мобілізація і рекрутинг – це все одно речі, які зараз мають рухатися разом (маємо це розуміти).
