Очікувати на швидкий "ефект" від ударів по мостах на окупованій частині Херсонської області (з Генічеська на Арабатську стрілку та Чонгарському) - це те саме, що почати приймати антибіотик під час важкої хвороби і чекати одужання на наступний день. Треба час, аби антибіотик спрацював. І, так само, треба час, аби подивитись на результати зупинки ворожих перевезень цими мостами.

На моє переконання, детально аналізувати будемо десь восени. Але вже зараз ця історія звучить дуже цікаво і амбітно.

Варто зазначити (я на 100% в цьому впевнений), що Україну не цікавить саме по собі економічне придушення Криму. Хоча як побіжний ефект, вочевидь, криза там наростатиме (і в цьому немає нічого поганого, адже через кризу звідти швидше виїжджатимуть росіяни та колаборанти).

Відео дня

Однак це - не головна мета. Головна мета - завадити постачанню живої сили, техніки, боєприпасів, яке відбувається з території Росії через Кримський міст, через весь півострів у напрямку Херсонської та Запорізької областей. Нам треба зробити так, аби до військового угрупування росіян, розташованого на окупованих територіях цих областей, доїхало якомога менше вантажів.

За різними оцінками, там зосереджено десь 150-180 тисяч особового складу. І нам треба їх знесилити, щоб їм було важче тримати оборону, щоб вони менше мали наступального потенціалу, не могли просуватись на Гуляйполе, Оріхів, Запоріжжя… Адже спроби перекидати ці самі вантажі з Ростова також вже контролюються нашими Силами оборони...

Звісно, ворог також працює над тим, щоб знайти протидію на наші удари.

Росіяни шукають варіанти. Однак навіть якщо нам протягом місяця-двох вдасться хоча б на 30% зменшити постачання військової техніки, озброєння, боєприпасів через Крим, ми вб’ємо кількох "зайців".

По-перше, суттєво зменшимо товарообіг РФ з Кримом, тим самим, зробивши Крим для росіян не таким привабливим (тобто, росіяни можуть замислитись, навіщо взагалі їм той Крим). По-друге, це дозволить значно зменшити терор того самого Херсону, Запоріжжя, Нікополя тощо. Тобто, чим менше забезпечення, тим менше снарядів, тим менше обстрілів…

Звісно, я не поспішав би говорити, що росіяни одразу будуть через це драпати з окупованих територій. Це - занадто оптимістично. І мусимо розуміти, що вони спробують ремонтувати пошкоджені мости. Та й за таких умов ворог не зможе використовувати їх на всю потужність. Уявімо, що через той же Чонгар, приміром, могла спокійно проїхати вантажівка на 20 тон, але після пошкоджень пройти може лише вартажівка на 10 тон. Щоб доставити той самий вантаж, як раніше, їм вже треба дві вантажівки. А це - вдвічі більше палива, вдвічі більше ризиків, що якась із них точно буде уражена, це вдвічі більше виснаження людей, які мають ці вантажівки доставити, і так далі.

До речі, я не виключав би, що відбуватимуться і удари по вантажах, які росіяни намагатимуться доставляти по Кримському мосту. На сам міст нам, можливо, не варто витрачати ресурси - ми дійсно можемо його зараз пошкодити, але не зруйнувати. І у нас є набагато більше потрібних цілей, куди варто сконцентрувати такі удари. А от якась колона з технікою, якась колона з паливом - це цікаво і менш затратно.

Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням