Дуже легко заблукати у домашньому вимірі бурі, яка виникла навколо не дуже вдалої телефонної розмови президента Дональда Трампа з українським лідером Володимиром Зеленським у липні. Процедура імпічменту, запущена в Палаті представників, буде панувати у новинах впродовж найближчого майбутнього.
Але з обговорення зовсім випала геополітична важливість України й те, як скандал вплине на невизначене майбутнє країни й цілого регіону. Про це на сторінках Bloomberg пише колишній головнокомандувач об’єднаними збройними силами НАТО у Європі Джеймс Ставрідіс.
Читайте такожBloomberg: Імпічмент Трампа можна влаштувати за тиск на Україну, але не за Австралію
Він пригадує, що у 2009 році, коли він обійняв свою посаду в альянсі, Європа була вибита з колії коротким, але жорстоким і ефективним вторгненням у Грузію. Ця війна увійде у військові історію як перший традиційний кінетичний удар (із застосуванням бомб, ракет, танків, винищувачів, піхоти, тощо), поєднаний з наступальною кібернетичною операцією. Була також потужна пропаганда і стратегічні заходи дезінформації. Ця нова «гібридна війна» проти Грузії стала передвісником майбутньої й нищівної війни проти України.
Після проголошення незалежності від Росії в 1991 році, в Україні панувала нестабільна політика, однак вона загалом схилялася в бік Заходу. Вона прагнула запустити процес набуття членства в ЄС. Крім того, Київ став завзятим, хоч і не дуже вмілим, партнером НАТО.
«В часи мого командування силами альянсу, Україна брала участь у багатьох навчаннях. Вона навіть проводила деякі з них, відправляла свої війська в Афганістан, брала участь у миротворчих операціях на Балканах, підтримувала операції боротьби з піратами біля берегів Східної Африки. Я кілька разів відвідував і в цілому був вражений українською армією, хоч і розумів, що урядова корупція була проблемою», - пише Ставрідіс.
Він нагадує, як у 2013 році українці, невдоволені проросійським урядом Віктора Януковича, вийшли на Майдан. Після цього Росія влаштувала вторгнення, використовуючи гібридні техніки, які вона відпрацювала на Грузії. Володимир Путін окупував Крим і розв’язав війну на Донбасі. Оскільки Київ лише партнер, а не член НАТО, російське вторгнення не зобов’язувало альянс прислати армію на допомогу. Але разом з тим, НАТО і США почали постачати військову й економічну допомогу Україні. Спочатку в часи президенства Барака Обами це було нелетальне обладнання, а потім і летальне, коли до влади прийшов Дональд Трамп. Саме у заморожуванні цієї допомоги, зокрема протитанкових ракет Javelin, звинувачують нинішнього президента США. Він нібито зробив це, щоб натиснути на Київ і змусити його почати розслідування проти колишнього віце-президента Джо Байдена і його сина Гантера.
Цей ланцюг подій має значення. Тому що сама Україна важлива. По-перше, Україна велика і горда країна з великою історією незалежності. Це найбільша країна в усій Європі з населенням близько 42 мільйонів людей. Попри те, що вона в різні часи була частиною Російської й Радянської імперій, в України є своя мова, культура й світогляд.
Читайте такожWashington Post: Замороження допомоги США для армії України допомагає Путіну
Сьогодні вона серед найбільших у світі експортерів продовольства й сталі. Її географічне розташування на узбережжі багатого на вуглеводні Чорного моря, яке межує з країнами НАТО і Росією, теж важливе. Все це, а також великі промислові можливості, робить Україну країною з найбільшим потенціалом у в цілому депресивній частині Європи. По-друге, Україна лежить між Сходом і Заходом.
«Україна не хоче бути ані прозахідною, ані проросійською. Ми хочемо бути проукраїнськими», - говорив Ставрідісу український генерал Григорій Педченко. Саме це і повинно бути метою США: дати українцям геополітичний простір, щоб ухвалювати власні рішення про свій напрямок.
Путін, звісно, бачить все інакше. В російській версії подій Україна «історично» лишається ключовим елементом так званого «близького зарубіжжя», тобто кола країн-васалів, які забезпечують Росії стратегічний простір і беруть участь у її торговельній системі. Ще після Помаранчевої революції у 2004-му і Євромайдану у 2014-му році російський президент зосередився на тому, щоб підірвати українську демократію. Й він нещадно це зробив. Для Заходу допустити повне повернення України на орбіту Росії за допомогою грубої сили – небезпечний прецедент. Колишні країни Варшавського договору на Балканах і в Східній Європі зі страхом спостерігають за цим.
Читайте такожForbes: Байдужість Заходу до цілісності України розв’язала руки агресивній Росії
І нарешті, якщо дозволити агресії Росії досягти своїх цілей, це сильно підірве глобальні дипломатичні норми й міжнародні закони. Вторгнення й окупація Криму була першим випадком з часів Другої світової війни, коли території у Європі були захоплені. Цей вчинок Москви засудили. За це її покарали санкціями включно з видворенням зі складу G8. Якщо Захід покине Україну зараз, міжнародна спільнота отримає сигнал про те, що великі країни тепер можуть дуже легко «відірвати шматок» від менших сусідів.
Покинути Україну через сум’яття навколо імпічменту Трампа чи втому від необхідності розбиратися з Путіним – це велика геополітична помилка для Заходу. Потрібно продовжити надавати військову й економічну допомогу включно з наступальними системами озброєння, а також проводити підготовку. Потрібно заохотити Євросоюз працювати в напрямку надання членства Україні. А також потрібно розширити партнерство України й НАТО у вимірі як навчань, так і операцій. Хоча український вступ в альянс навряд чи відбудеться найближчим часом, такі навчання і співпраця мають сенс для обох сторін.
З усіх цих причин події в Україні виходять далеко за кордони Європи. Якою б не була причина, але рішення Трампа заблокувати військову допомогу було серйозною помилкою. Тому що воно підриває впевненість у США і західних гарантіях для всіх їхніх союзників, партнерів і друзів. Телефонна розмова Трампа з Зеленським не була лише поганою внутрішньою політикою. Це була також жахлива геополітика.
