Доки увага українців прикута до зради (тепер вже без лапок) Трампа щодо зупинки військової допомоги України, весь інший світ з жахом спостерігає за його "торговим булінгом" проти Канади, Мексики та Китаю. Це сприймається як перший акт Світової торгової війни. Біржі вже відреагували обвалом на всіх ринках.
І питання зараз лише у тому, на нас чекає "другий 2008-й" або "другий 1929-й", більш відомий як "Велика депресія", який також "запустили" тодішні американські ізоляціоністи. Ті ж ізоляціоністи, які підтримували "умиротворення Гітлера", що призвело до Другої світової… Це вже інша тема, хоча, схоже, Трамп пішов по всіх історичних "граблях" одразу.
Чого всі так бояться цих мит? Бо це може розбалансувати всю світову торговельну та економічну систему, що вилізе боком передусім самим Штатам, а також всім іншим країнам. Давайте розберемося, як це вплине на США, світ та Україну.
Отже, перше – навіщо Трамп це робить? Хіба він не усвідомлює ризиків у першу чергу для самих же Штатів, чий внутрішній ринок, певно, найбільш залежний від імпорту?
На жаль, все він усвідомлює. І від того він ще небезпечніший.
Адже його мета відновити промислове виробництво у США, "підірвавши" діючу світову торгову, промислову та навіть логістичну базу, яка утворювалася у останні десятиріччя. Він цілком спрямовано діє як руйнівник світового порядку, у даному випадку у торгівлі.
Так, діюча система торгівлі, яка вибудовувалася довкола СОТ, виявилася нездатною вирішувати торговельні спори й мала купу "лазівок", якими скористався Китай задля просування своїх товарів. Пекін зловживав вільною торгівлею з Заходом та передусім зі США, "перетягуючи ковдру" на себе, збагачуючись та вже відкрито кидаючи виклик США у геополітиці. А "велич" - це болюча тема для Трампа.
З цим, власне, Трамп маніакально й бореться зараз, бажаючи, щоб вся ця торгова система переорієнтувалася з Китаю на США. Причому за будь-яку ціну. Схоже, що перспектива глобальної рецесії та навіть кризи його не дуже лякає. Те ж саме з Канадою та Мексикою, чия промисловість здебільшого орієнтована на ринок США, але у менших масштабах.
Самі ж мита Трамп сприймає так, як колись їх сприймали китайські імператори – як "данину". На думку імператорів, Піднебесна знаходилася у центрі світу, а всі ті, хто сплачував мита за доступ на китайський ринок, сприймалися офіційно як васали імператора. Парадоксально, але Трамп бореться з Китаєм використовуючи їх власні підходи (ті, які не актуальні вже сотню років).
Доступ до ринку США Білий дім тепер вважає таким собі "привілеєм", який має дуже дорого коштувати для імпортерів. Але для переорієнтації світової промисловості одного бажання замало.
Потрібно, щоб у Штатах було більш привабливо виробляти, ніж у конкурентів, і щоб дешевий імпорт більше не потрапляв на американський ринок. З другим – вже все ясно. А ось з виробництвом у Трампа поки що справи йдуть не дуже. Бо зарплатня, комуналка та інші витрати у США зависокі. Через що й собівартість товарів там у принципі не може бути нижчою, ніж у КНР, та навіть ніж у Мексиці з Канадою.
Але це гарно у теорії. На практиці ж результати у США поки що протилежні. Замість промисловості у США швидкими темпами зростають ціни на все, бо майже все там було імпортне. Про тему з дефіцитом яєць, певно, вже всі чули. Bloomberg вже порахував, що річні видатки кожного домогосподарства у США збільшаться на $2000.
Це все впливає не лише на продовольчу інфляцію, але й на фондові ринки, які одразу після слів Трампа про підвищення тарифів просіли на 2-2,5%. Так, S&P 500 втратив 2%, а Nasdaq Composite – 2,6%. І це лише після заяви. Реальне падіння почнеться тоді, коли всі інші країни почнуть відповідати симетрично й вводити мита на товари зі США. Особливо, якщо Білий дім введе мита проти ЄС.
Ці всі розмови про мита у США почалися ще місяць тому, через що цікавою є статистика по американському бюджету за лютий. І саме у лютому дефіцит бюджету досяг рекордних $318 мільярдів (проти $296 млрд та $262 млрд у лютому 2024 та 2023 років відповідно).
Одночасно відбувається збільшення видатків – до $717 мільярдів за місяць, що на 26% вище за минулорічний показник. Якщо на цьому тлі не буде відновлення промислового виробництва, то це означатиме рецесію.
Спроби Трампа навпаки б’ють про американській економіці, а компенсується це не зростанням виробництва, про яке так мріє Трамп, а збільшенням боргу через випуск цінних паперів. На цьому тлі долар втрачає у ціні відносно інших валют, що лише збільшує інфляцію для американців.
До речі, саме у березні у США очікується чергове "підняття стелі" боргу та "шатдаун". Фактично, березень є критичним для всіх цих планів Трампа. Саме за підсумками місяця Трамп зобов’язаний показати хоч якісь здобутки. А інакше розчарування виборця буде зростати. Під час минулої каденції було так само. Через це він міняв радників чи не щороку, призначаючи їх "крайніми" за свої помилки.
Трамп сподівається, що все це лише тимчасово, і вже скоро промисловість "побіжить" відновлюватися. Але поки що навіть найближчий його радник Ілон Маск не поспішає виводити свої фабрики з Китаю. Нічого особистого – просто бізнес. Тобто, зараз США отримує купу "побочок" від "трампотерапії", але позитивного результату немає й поки що не видно, коли він з’явиться (якщо взагалі з’явиться).
Друге – вплив на світ. Він буде значним, але не миттєвим. Бо поки що у компаній склади забиті товарами, закупленими ще по старих тарифах. Але протягом найближчих місяців ми обов’язково побачимо "затухання" ділової активності у світі та послаблення торгівлі.
Що, згодом, вплине на виробництво й прибутки країн. А першими, найімовірніше, постраждають постачальники сировинних товарів, бо у світі й без того є певне перевиробництво металу та ін.
Не менш потужним може стати удар по високотехнологічній продукції, яка збирається зазвичай у КНР, але за американськими технологіями. Ті ж чіпи, ймовірно, стануть дорожчими, що потягне здорожчання всієї техніки.
Оскільки Трамп не ввів ці мита миттєво, а дав місяць на роздуми, то більшість країн вже почали якось до нових реалій пристосовуватися. Наприклад, ЄС активізував перемовини з Індією щодо зони вільної торгівлі та розширює власне промислове виробництво (передусім ВПК). Саме Індію європейці розглядають як альтернативну Китаю та перспективну промислову базу, а не США.
Хоча індусам навряд чи від цього радісно, адже ці перемовини ще невідомо коли завершаться, а удар по індійській металургії та виробництву вони відчують вже днями, як і паніку на фондових ринках. Це також зачепить і Туреччину, яка теж на цьому тлі активізувала перемовини з ЄС. Фактично, Європа зараз потроху об’єднує довкола себе всіх незадоволених. Схоже, у Трампа теж погані карти.
Але, мабуть, головне, на що зараз варто звертати увагу – це ціни на нафту. Бо нафта - це теж сировина, яка першою реагує на будь-які проблеми у торгівлі та промисловості. І ціна Brent одразу після заяв Трампа втратила 2,3% і тепер продається за $71 за "бочку". Скоріше за все, це лише початок, бо в разі негативної статистики зі США та Китаю цей тренд лише посилиться. А в разі нових мит проти ЄС – ціни впадуть ще більше.
Звісно, сам Трамп заявляв, що йому вигідніші низькі ціни на нафту, бо це зможе вповільнити споживчу інфляцію у США. Для місцевого мешканця загалом мірилом економічного добробуту є вартість галону бензину. Але "вповільнити" ціни - не означає "зупинити". Втім, наші інтереси та інтереси США щодо нафти зараз співпадають.
І тут перейдемо до третього пункту – як це все вплине на Україну? Напряму – майже ніяк. Бо наш експорт до США й без того багато років обкладено захисними митами. Він досить значний лише по окремих досить вузьких секторах.
Але "вповільнення" світової економіки та промислового виробництва, що буде відбуватися у найближчі місяці, по нас все ж може вдарити через зниження попиту на наші товари у світі. Через проблему з перевиробництвом того ж металу, знайти ринок для наших постачальників й без того було проблемою. Тепер же конкуренція посилиться по всіх сировинних ринках. А основа нашого експорту - це саме сировинні товари.
А ось ситуація з падінням цін на нафту та, у перспективі, на газ (ці товари пов’язані у контексті ціноутворення) наш головний інтерес. І не лише через вповільнення цін на паливо (і взагалі споживчих цін) всередині України, але й через втрати для Кремля.
Адже, як повідомляв ексміністр фінансів РФ Задорнов, російського Фонду національного благоустрою вистачить "приблизно на півроку", якщо вартість URALS буде "низькою" (тобто - близько $50 за барель). Зараз котирування URALS впали до 65 доларів. Котирування та прибутки РФ можуть піти "слідом за російським кораблем" в разі посилення "Світової торгової війни" Трампа. Такий сценарій став трохи ближчим після введення нових тарифів, але багато буде залежати й від позиції ОПЕК+, яка планує у квітні дозволити збільшення видобутку.
Підсумок буде простим. Глобальна торгова війна - це, безумовно, криза.
В якої є великі ризики стати неконтрольованою, поки Трамп веде себе як "торговельний маніяк", "розкидаючись" тарифами та погрозами. Але поки що негативні явища не отримали критичного масштабу, адже світові гравці були до цього більш-менш готові. "Бліцкриг" у Трампа не вдався.
Україну ж ця ситуація прямо зараз може зачепити лише трохи, хоча довгострокові ризики для експорту є значними. А ось для ринку нафти та більш технологічного виробництва у світі це може створити більші проблеми. Особливо, якщо Трамп введе ще й аналогічні тарифи проти ЄС.
Примітно, що саме ЄС зараз проявляє найбільшу активність щодо спротиву "торговій агресії" США. І ми знов змушені будемо долати чергову кризу, спровоковану Трампом, лише у координації та взаємодії з ЄС. ЄС стає чи не останнім "оплотом здорового глузду" на цій бентежній планеті. Будемо сподіватися, що більш відповідальні лідери, навчені досвідом "Великої депресії", ситуацію до крайнощів не доведуть, попри всі спроби Трампа розхитати світову економіку та стати "королем руїн".
Андрій Попов
