Право президента
Україна все більше перетворюється на авторитарну державу, у якій важить слово лише однієї людини – президента Віктора Януковича. Це засвідчує і процес проти колишньої прем’єрки Тимошенко, пише Пауліне Тілльманн у статті, яку опублікував Інтернет-портал німецького тижневика Die Zeit.
«Попри дощ знову сотні людей зібралися в центрі Києва. Перед Печерським судом вони розмахують прапорами та з ентузіазмом співають пісні про Юлю. Це – прибічники колишньої прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, проти якої зараз триває процес», – пише Пауліне Тілльманн. І зазначає, що рідко який судовий процес в Україні до цього привертав стільки уваги ЗМІ та суспільства. І саме з нього можна робити висновки про стан демократії та правової держави в Україні.
Авторка статті нагадує, що Тимошенко звинувачують за трьома пунктами. По-перше, та нібито перевищила свої повноваження при підписанні газових угод з Росією, на що не отримала згоди всього Кабінету Міністрів. І цей крок завдав державі збитків у перерахунку на 150 мільйонів євро. А ще Тимошенко звинувачують у нецільовому використанні коштів на суму в еквіваленті 200 мільйонів євро, отриманих від продажу прав на викиди парникових газів у рамках Кіотського протоколу, а також у купівлі за завищеними цінами тисячі автомобілів для медичних цілей.
24 червня процес проти Тимошенко почався з гармидеру, а минулої середи спектакль швидко добіг кінця, зауважує авторка статті. Засідання перенесли через «процесуальні помилки» на понеділок і на оголошення вироку можна чекати місяці.
Тимошенко – професіоналка у роботі зі ЗМІ, вона розуміє, як ефективно подати себе. «Вона знає, що суспільна увага – її єдиний шанс повернути процес на свою користь. На незалежність суду вона покладатися не може. Українських суддів вважають корумпованими. Досить часто вони ухвалюють вироки не згідно з правовими нормами, а залежно від ціни. Сама ж Тимошенко вже назвала суд над нею “фарсом”», – пише Пауліне Тілльманн.
Авторка статті зазначає: і справді є певні ознаки того, що процес політично вмотивований. Тимошенко очолює найбільшу опозиційну партію, а на президентських виборах у 2010 році з незначним відставанням програла своєму запеклому ворогу Віктору Януковичу. Судовий процес може стати кінцем її політичної кар’єри, а в гіршому випадку їй взагалі загрожує до 10 років ув’язнення, ідеться у статті. І навіть за умовного вироку вона не зможе обіймати політичні посади протягом 10 років, а також брати участь у парламентських виборах у 2012 році та президентських трьома роками пізніше. Тим самим значна частина розсвареної опозиції виявилася б обезголовленою, зауважує Пауліне Тілльманн.
Тимошенко – не єдина в Україні, кого, на думку самих жертв, переслідують з політичних мотивів. В ув’язненні перебувають колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, виконувач обов’язків міністра оборони за прем’єрства Тимошенко Валерій Іващенко та з десяток інших. Нещодавно Гельсінський комітет з прав людини у цьому взаємозв‘язку охарактеризував українське правосуддя як «вибіркове» та «несправедливе».
Однак найбільше уваги все ж привертає процес проти Тимошенко – провідної постаті Помаранчевої революції 2004 року, зазначає Пауліне Тілльман. Разом з Віктором Ющенком Тимошенко обіцяла політичні зміни і за це проголосували українці. Тим більшим було їхнє розчарування, коли виявилося, що політики перш за все займалися міжусобицями.
«Народ зробив з цього висновки. Тепер він скептично ставиться не лише до обіцянок, а й політичної еліти загалом», – пише Пауліне Тілльманн. З усіх сподівань Помаранчевої революції здійснилося тільки одне – побільшало свободи слова. Та й це досягнення за президентства Віктора Януковича – під загрозою, зазначає авторка статті. Журналістів залякують, за ними стежать спецслужби і вони часто завбачливо вдаються до самоцензури. До того ж ЗМІ здебільшого перебувають у власності українських олігархів, а тому, як правило, при інформуванні підтримують уряд.
Паулінє Тілььманн наводить слова Ніко Лянґе, керівника київського бюро Фонду Конрада Аденауера: «В інших країнах, коли хочеш стати багатим, то йдеш працювати в економіку. А коли хочеш стати багатим в Україні – то йдеш у політику». Політики не так зацікавлені у просуванні країни вперед, як у забезпеченні собі переваг завдяки посаді.
«Янукович за півтора роки на посаді президента запровадив свого роду командну економіку: усе планують, усім керують та розпоряджаються з одного центру. Певні підприємства, головно які належать олігархам, тісно пов’язані з політикою, мають привілеї та розбудовують за підтримки уряду своє монопольне становище», – пише Пауліне Тілльманн. На думку авторки статті, конкуренція фактично відсутня, а іноземні інвестори часто скаржаться на нерівні умови та корупцію. Саме корупція разом з відсутністю незалежного судочинства на сьогоднішній день є найбільшою проблемою в Україні. А Янукович нічого не робить, щоб боротися з цим, зауважує авторка статті.
«На офіційних заходах, наприклад, нещодавно у Раді Європи, президент охоче наголошує, що він підтримує демократію та хоче її далі просувати. Але якщо подивитися на його перебування при владі, то можна зрозуміти, що це – лише слова. Україна все більше перетворюється на авторитарну державу, в якій важить думка лише однієї людини: президента Януковича. І процес проти його супротивниці Тимошенко тут йому дуже доречний», – висновує авторка статті.
Переклад Inozmi
