Олланд згадує, як все починалося: «Ось уже кілька тижнів, як я запросив Путіна на церемонію /відзначення 70-річчя/ висадки союзників у Нормандії (церемонія відбулася 6 червня 2014 — прим. ред). Я поговорив про це з Меркель, і вона сказала, що добре мене розуміє, навіть якщо американці навряд чи будуть задоволені...», повідомляє rfi.
25 травня, коли Порошенка обирають президентом, Олланд запрошує і його теж. «Потім я дзвоню Путіну, щоб сказати: «Вуаля, я вас попереджаю, що запросив Порошенко». У відповідь «цар метає блискавки»: «Чи означає це, що я не повинен приїжджати, що ви не хочете мене бачити?» — запитує Путін. «Ні, зовсім ні. Я запросив Порошенка, але планується обід і зустріч. Можливо навіть — контакт з Порошенком...», — відповідає Олланд. «А... Гаразд, мені треба подумати», — каже Путін, «захоплений зненацька пропозицією французького президента».
Пізніше ще були телефонні переговори на трьох (Олланд-Меркель-Путін), і, нарешті, російський президент погоджується приїхати. Тим не менш, Олланд, не до кінця впевнений у тому, що в останній момент Путін не відмовиться від візиту, вирішує підкріпити домовленість особистим листом. За кілька днів до нормандської церемонії французькі журналісти повинні поїхати в Сочі на інтерв'ю з Путіним, і Олланд передає послання для нього в руки ведучого радіо Europe 1 Жан-П'єра Елькабаша, говориться в книзі.
Потім, 5 червня, напередодні нормандської церемонії, були ще переговори і обід Олланда з Путіним в Парижі.
Необхідно, щоб завтра ми хоч якось просунулися в переговорах, каже французький президент російському. «Добре, я готовий розмовляти, — каже Путін. — Без фото, без камер, але поговоримо...». Меркель, у свою чергу, вранці 6-го зустрічається з Порошенком, щоб отримати остаточне «добро» і від нього.
Олланд запросив двох слов'янських ворогів» у замок Бенувіль (Нормандія) на «імпровізований розмова». «Путін і Порошенко, боячись підступу, тримаються насторожено. У великому залі замку панує надзвичайно напружена атмосфера»: «Путін змірює холодним поглядом велетня Порошенка», викликаючи побоювання Меркель за хід переговорів, які ще навіть не встигли початися.
Ймовірно, щоб якось розрядити обстановку, пані канцлер просить покликати особистого фотографа французького президента. Але коли фотограф входить в кімнату, напруга зростає. «Це не було передбачено!», — кидає Путін Олланду крижаним тоном. Нарешті, після умовлянь з боку Олланда і Меркель войовничий лідер погоджується сфотографуватися для історії» (ця фотографія залишиться в архівах Єлисейського палацу і буде опублікована тільки в серпні 2016 року).
Після фотографування почалася перша зустріч т. з. «нормандської четвірки». «Я знав, що у нас буде двадцять хвилин, — згадує французький лідер, який бажав той день хоча б навести перші мости. Це було нелегко. «Відчувалося, що Путін вів жорстку гру», а не маючий президентського досвіду Порошенко, здається, відчував «фізичний страх», розповідає Олланд, який і почав ту історичну розмову.
Звернувшись до Порошенка з закликом припинити військову операцію на сході країни, а до Путіна — з вимогою вплинути на проросійських сепаратистів, Олланд закликав обидві сторони розпочати мирні переговори під егідою ОБСЄ.
Путін не погоджується, але висловлює готовність «зберегти нормальні відносини з Україною»: за умови, що Київ гарантує платежі за російський газ. Порошенко у відповідь вимагає визнання виборів в Україні та відмови Путіна від застосування сили. «Путін дратується», бажаючи запевнити присутніх у тому, що не може контролювати дії сепаратистів.
Але хвилин через п'ятнадцять бесіда потихеньку входить у більш спокійне русло, згадує Олланд, і зазначає, що в той день вдалося досягти головного: встановити перший контакт між протиборчими сторонами і «уникнути загострення конфлікту».
«Так, це був вдалий хід», — згадує Олланд «без удаваної скромності».
