Говорячи про уряд, ми звично критикуємо його за всі біди, які трапляються в нашому і без того непростому житті. А найчастіше ми кажемо, що уряд взагалі нічого не робить.
Хотів би сказати, що це абсолютна неправда. Наш, вже скоро сто днів як новий, уряд працює в поті чола свого. Його працездатності варто було б повчитися всім клятим капіталістам з їх потогінною системою.
Ні, він не просто працює. Він бореться. Бореться з курсом на європейську інтеграцію, з президентом, з опозицією, з НАТО, з СОТ, з Універсалом національної єдності... Та хіба ще мало зла в нашому житті, з яким потрібно безстрашно розправитися уряду?
Але передусім він бореться за повне і безроздільне панування в усіх сферах державного життя. За неповні сто днів урядом прийнято 435 постанов. З них 275 (54% від загального обсягу прийнятих нормативно-правових актів!) стосувались суто кадрових питань. Кадри вирішують усе, особливо, коли ці кадри донецькі...
Проте для всіх місць не вистачає, і доводиться розчищати для своїх усе ще зайняті кимсь посади у виконавчій владі. У цьому плані ласим шматком є посади голів місцевих державних адміністрацій. Бо ж міністерських портфелів відверто не густо, а районів в Україні – аж 490.
Але найбільш привабливими є посади голів обласних державних адміністрацій. Все ж таки і статус вище, і можливостей для "царювання" незрівнянно більше.
Тому одним з перших завдань нової виконавчої влади стала кадрова експансія. Хтось пішов сам. Непокірним місцеві новообрані ради на Сході оголосили недовіру відразу ж на перших сесійних засіданнях. А от на Заході і в Центрі змістити голів адміністрацій виявилося важчим завданням, ніж видалося відразу.
Тоді у наступ пішла "важка артилерія". 3 жовтня 2006 р. було ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України, якою Президентові України пропонувалося розглянути доцільність подальшого перебування на посадах голів Полтавської (Асадчева В. М.), Тернопільської (Стойка І. М.), Харківської (Авакова А. Б.), Херсонської (Сіленкова Б. В.) та Чернігівської (Лаврика М. І.) обласних державних адміністрацій.
Виразних претензій до їх роботи у Кабміну не було. Як показала перевірка, проведена потім спільно з Секретаріатом Президента, – і не могло бути. Єдиним недоліком цих чиновників є те, що вони були призначені попереднім Кабміном, а отже одним своїм існуванням заважають урядувати нинішньому його складу. Про це абсолютно відверто зізнався журналістам М.Азаров, розмірковуючи про "сили, які сьогодні заважають уряду Януковича наводити лад в країні".
Довелося вдаватися до більш "тонкої" тактики – звинувачень голів обласних адміністрацій у невиконанні... повноважень інших органів.
На початку жовтня цитований вже М.Азаров виступив з критикою керівників обласних держадміністрацій, які "виступають за підвищення житлово-комунальних тарифів для населення". І от уже КПУ вторить Азарову і вимагає відставки губернаторів, "винних у обвальному підвищенні цін на комунальні послуги". А в середині жовтня сам прем’єр зустрічається з низкою глав областей і попереджає їх про "персональну відповідальність за несвоєчасне постачання тепла". Здогадайтеся, хто був запрошений на цю зустріч у першу чергу?
Тема ЖКГ справді болюча, особливо для нинішнього уряду, який не може похвалитися значними успіхами на цій ниві.
Можливо, виборці Партії регіонів забули, з якими гаслами вона йшла на вибори і які сподівання на неї покладали. Соціологічні опитування, наприклад, чітко вказували – новий уряд, у першу чергу, має запобігти росту цін на житлово-комунальні послуги (57,7% опитаних).
Як бачимо, антикризовий уряд не виправдав покладеної на нього довіри. Ціни на комунальні послуги суттєвим чином збільшилися. І не на 37% (відповідно до подорожчання газу), а у 2–3 рази (Дніпрпетровськ, Луганськ, Сімферополь, Харків та ін.), а той більше – як у Києві.
Слід зазначити, що навіть у областях, які традиційно належать до симпатиків Партії регіонів, починає розгортатися рух проти політики нового уряду в комунальній сфері.
Так, низка громадських організацій Луганської області оголосили акцію «Цивільна самооборона» й закликали жителів області платити за житлово-комунальні послуги за старими тарифами доти, доки влада не зробить конкретні кроки щодо комунальної реформи. Понад 2 тис. харків’ян пікетували будівлю Харківської міської ради, протестуючи проти підвищення квартплати і тарифів на житлово-комунальні послуги. І це лише початок...
Але вдала, на перший погляд, і близька більшості українських громадян тема підготовки до зими є відверто провальною для наступу на керівників областей. Адже відповідно до українського законодавства, голови обласних адміністрацій практично позбавлені будь-яких легальних важелів впливу на тарифну політику чи інші питання, які стосуються комунальної сфери.
Таким чином, персональна відповідальність на губернаторів була покладена урядом за те, що перебуває у сфері відання місцевого самоврядування і... самого Кабміну.
Але тут раптом виявилося, що Кабмін взагалі ні за що не відповідає в цій країні. Ціни на газ, мовляв, встановлюють "два господарюючі суб’єкти" – "УкрГазЕнерго" і "Газпром". Антимонопольний комітет теж на ціни не впливає (голова АМКУ Олексій Костусєв так і заявив: "Це не наші повноваження"). Місцеве самоврядування теж ніби ні при чому. Бо алчевський міський голова (за сумісництвом – голова обласної організації Партії регіонів) у торішній аварії, яка залишила без тепла тисячі людей, – теж, виявляється, ні в чому не винен.
То ж які це "казли” заважають януковичам жити, чи, кажучи словами Азарова, – “сили, які сьогодні заважають уряду Януковича наводити лад в країні"? Може, він не там їх шукає?
Роман Ваґрант, м. Київ
