Зазвичай не маючи особливих симпатій до прем`єра, наприкінці ефіру я разом з іншими журналістами, які сиділи по інший бік екрану, – в студії, куди прийшли її приперти до стінки, – від щирого серця їй співчувала...
Я теж подивилася цю програму, суть якої вже детально розписали мої колеги. В принципі, написано все правильно, хоча я б уникала таких прямолінійних і однозначних оцінок. Огидний вийшов стриптиз, хоча найпристойнішою тут всупереч всім зусиллям опонентів виявилася Юлія Тимошенко. І зазвичай не маючи особливих симпатій до прем`єр-міністра, наприкінці цього ефіру, я разом з іншими журналістами, які сиділи по інший бік екрану, – в студії, куди прийшли її приперти до стінки, – їй від щирого серця співчувала.
Насправді шоу обіцяло бути цікавим. Журналісти мали поставити питання Юлії Володимирівні. Жорсткі питання, з традицією «дожимання» ньюсмейкера, ввічливі, але гострі. Про всяк випадок нагадаємо, що раніше Тимошенко побувала в студії Шустера двічі, і обидва рази результатом її чотиригодинних ефірів ставало те, що студія, де репрезентувала вся Україна, врешті-решт, приходила до переконання, що Юлія Володимирівна успішно справляється з кризою. Нині був третій ефір Тимошенко на каналі Ахметова в програмі Шустера. І це був зручний шанс хоч раз спробувати обіграти Юлію Володимирівну в публічній дискусії. Просто тому, що журналісти не балотуються, не привласнюють держдач, не мають банків, які б Юлія Володимирівна рекапіталізовувала, вони не вразливі для її критики і вони не намагаються перетворити свої місця на трибуну. Але не так вийшло.
Спостерігаючи за тим, що відбувалося в студії далі, я поставила собі запитання. Коли саме «Регіони» почали мріяти про добрий телеканал, який би могла контролювати їх політсила? Можливо, вони мріяли про нього в 2004 році, коли в період Помаранчевої революції ефіри з Донецька, зазвичай трансльовані на ТРК «Україна», звідти здавалися убозтвом і провінціальщиною? Або вони почали мріяти про нього після перемоги цієї самої революції, коли на запрошення «України» до них в студію з`явилася Юлія Тимошенко у футболочці «Шахтаря» з плюшевим червоним серцем в подарунок. Пам`ятайте, як вона при цьому майстерно укатала і переговорила двох дівчат – телеведучих і натовп обурених глядачів на донецькій площі?
Точно не відомо, коли саме Ахметову чи Колесникову захотілося мати в телепросторі щось модне, популярне і, по можливості, впливове. Скільки років Ринат Леонідович будував стадіон «Донбас-Арена»? Десять? ТРК «Україна» привести у відносно пристойний вигляд вдалося в останні два роки. Савік Шустер (що б там казали), знає свою справу. І хоч би як там не було, його п`ятнична програма стала єдиною, де прем`єр-міністр по чотири години відповідала на запитання опонентів. «Ці прояви демократії дорогого варті, повірте», – зазначали з цього приводу гості з Москви. Я думаю, що і в сенсі журналістики це дорогого варте. Одержати в гості на такий час прем`єра – це круто для рейтингу. І звичайно, це круто для піару.
Чесно, коли я бачила, як Юля майстерно відбиває звинувачення опонентів, я уявляла, як почувається Борис Колесников. Все-таки депутати його політсили програють прем`єру на його ж телеканалі. Ймовірно, він почувався обдуреним. Але замість того, щоб ростити політиків, здатних опонувати Тимошенко (мають же бути в Донецьку такі, якщо не брати в депутатський список племінниць і подружок), Борис Вікторович вирішив інакше. Притиснути Шустера, щоб Тимошенко у нього там в студії добре не виглядала.
Перед ефіром, за визнанням самого Шустера, його викликали «Регіони» і зажадали, щоб в студії були присутні Ганна Герман, Микола Азаров, Ірина Акімова. (Шустер, за його версією, погодився на їх присутність, за версією «регіоналів» – сам їх запросив). Тимошенко про присутність «регіоналів» не знала, і її умовою було те, що в студії будуть тільки журналісти. Вона погодилася відповідати на жорсткі питання журналістів, це теж не солодко, але тут немає особистої неприязні й партійного завдання. Але мало того, що гості прийшли без відома прем`єра – вони ще зажадали рівного представництва. Вони вимагали, щоб їм давали слово «нарівні з прем`єром». Вони ображалися, якщо їх просили скоротити десятихвилинне питання. Одним словом, вони почувалися, пам`ятаєте, як Фірташ на «Інтері», коли він пальцем кликав телеведучих. Вони, звісно, пальцем не кликали, але обурювалися, перебивали – вони почувалися так, як почуваються люди чисто на своїх каналах. Як люди, котрі можуть подзвонити Шустерові і попросити його прийти в офіс ПР.
Вони публічно засуджували Тимошенко за рішення Печерського суду про заборону недобросовісної реклами і звинувачували її в диктатурі. А я б хотіла поцікавитися. А ви самі-то чим краще? Те, як я ставлюся до рішення Печерського суду, я оприлюднила одразу після оголошення цієї новини. І диктатури я боюся, навіть коли вона маскується по м`який авторитаризм. І в програмі прозвучало з цього приводу багато тривожного. Але мені здається, що в студії ми виявили дві моделі авторитаризму. Авторитаризм Тимошенко не любить критики, але припускає відповіді на питання суспільства і існування іншої точки зору. А авторитаризм, скажімо, Колесникова припускає «нахилити» модератора програми, нишком пробратися в студію, куди тебе не кликали, і при цьому нахабно вимагати рівного представництва на телеефірі з прем`єром.
Ну і що? І в`їхали ви в програму на танкові власних акцій телеканалу. Ну притягли пачку просмерділих нафталіном документів про ЄЕСУ. Кому вони знадобилися? Кому це цікаво? Агов, ми тут вже десять років сидимо і про це пишемо. Навіть якщо всі ці папірці – правда, який це стосунок має до сьогоднішньої ситуації? Ну що, допомогли вам ваші пакети акцій на ТРК «Україна», якщо Юля знову роздягла ваших однопартійців і голяком пустила по подіуму. Дізналися ми від Тимошенко, що у Миколи Яновича теж держдача приватизована. Що банкіри з вашої фракції надані на рекапіталізацію гроші на свої бізнеси витрачають. Що ви в своїй фракції боретеся за виплату сотень тисяч гривень пенсій «блатним» пенсіонерам. Що депутати вашої фракції навіть до Конституційного суду звернулися, щоб ці блатні пенсії виплачувалися. Скажіть, ви цього хотіли?
Зрозумійте, підтримувати культуру дискусії – це не печеньки на концерні «Конті» ліпити.
Цього разу в студії не проводилося опитування, чи вірить аудиторія в здатність Тимошенко подолати кризу. Добре, що не проводилося. Вона пішла така сувора, така чиста, всіма обдурена і всіма підтримана, що результат і втретє був би прогнозований.
Борисе Вікторовичу, прийміть мої вітання! Скажіть, скільки Тимошенко потрібно ще виграти ефірів, щоб ви зрозуміли, що аргументи треба перебивати аргументами, а не кастетом?
Маша Міщенко
