“За кого ти збираєшся голосувати?” – запитала мене давня приятелька. І коли я чесно відповів: «Проти всіх», – вона не без певної зарозумілості поцікавилася: “А тобі не здається, що в цьому є деяка абсурдність?” ПРАВО НА «ПРАВО» І НА «ЛІВО»
Зізнаюся, я сторопів. І прочитав коротку лекцію про те, що «деяка» абсурдність – це голосувати за політика Ім`ярек, якщо ти зовсім не хочеш, щоб цей Ім`ярек переміг на виборах і став Президентом. І вже абсолютно повний абсурд – голосувати за політика, якщо насправді ти хочеш, щоб він Президентом НЕ став.
Треба сказати, що моя знайома – художниця. Натура творча, надзвичайно вразлива, а також жахливо неуважна. Вразлива до такого ступеня, що, збираючись голосувати в першому турі «проти всіх», вона останньої хвилини передумала і вирішила проголосувати за Тігіпка – під враженням не красивої програми Сергія Леонідовича, а саме розмов про «деяку абсурдність» її власного вибору. А, оскільки вона, як казав, ще і вкрай неуважна, на виборчій ділянці вона заплуталася і проголосувала за Тягнибока.
Оскільки переважна більшість наших виборців все-таки не настільки вразлива і (сподіваюся) не до такої міри неуважна, то, як мені здавалося, ніякого нерозуміння тут бути просто не може.
Люта кампанія, яка проте розгорнулася в останні дні, проти голосування «проти всіх» настільки безглузда й алогічна, така огидно зухвала і до хамства агресивна, що доводиться роз`яснювати найелементарніші речі.
Все гранично просто. Є ті, хто (з різних причин) підтримують Тимошенко або Януковича – і вони проголосують за них. Є ті, хто (з тих же, або з інших причин) вважають Тимошенко або Януковича таким жахливим злом, такою зловісною загрозою, що, навіть не дуже надихаючись кандидатурами Тимошенко або Януковича, ці виборці готові проголосувати за їх супротивників. І це – їх вибір.
А є ті, хто вважає рівно небезпечними на вищій державній посаді і Тимошенко, і Януковича. Наголошую – не «однаковими», а рівно небезпечними. І ці громадяни візьмуть бюлетені, і поставлять «галочку» в графі «проти всіх». Власне, саме для того, щоб у виборців була можливість таким чином «волевиявитися», ця графа і існує в бюлетені.Досить дивно, що в істериці щодо бажання деякої частини співгромадян виконати свій громадянський обов`язок, б`ються і ті публіцисти, які всі останні роки гнівно таврували диктаторський режим Путіна, – у тому числі й за те, що режим позбавив російських виборців можливості голосувати «проти всіх». До уваги біснуватих: демократична відмінність нинішнього стану справ в Україні полягає не в наявності графи в бюлетені, а в можливості виборців проголосувати, поставивши в цій графі відповідний знак.
ГОЛОСУЙ! ГОЛОСУЙ ШВИДШЕ, ПОКИ НЕ ПОЧАЛОСЯ!
Шукати логіку в лементі біснуватих – справа взагалі невдячне. Ось тільки пара чудових зразків. Мовляв, позиція “проти всіх” – це поза раком. Або – кожному навіть ідіотові (у стадії ремісії) зрозуміло: голосуючи проти всіх, ми зберігаємо очевидний розрив, визначений першим туром, і одержуємо царство ПРдонів».
Хамство й істерично агресивну неповагу до вибору співгромадян ми вже відзначали. І навіть ідіотові (і навіть не в ремісії) очевидно, що такі «аргументи» можуть переконати лише тих, для кого «орден лицарів світла Юлії Володимирівни» – Божий Град в Землі обітованій, що протистоїть єдиній імперії зла – «царству ПРдонів». Навіщо таких людей переконувати, та ще так завзято – якщо вони і самі вже проголосували за Тимошенко в першому турі, або, вважаючи її «меншим злом», віддадуть їй свій голос в другому? – питання не до мене.
Весь цей надрив навряд чи оцінять ті, для кого абсолютно очевидно, що сутичка Тимошенко і Януковича – це не «боротьба Світла і Пітьми», а бійка два дуже різних, але однаково лютих і хижих орд. Не допустити «царства ПРдонів» – справа воістину свята, заради цього піти можна на багато що. Але – особисто для мене – не на те, щоб, віддавши свій голос, прокладати шлях «королівству БЮТофілів» з його лозінськими, уколовими й луценками.І, навпаки – дуже на багато що можна піти, щоб не допустити «королівства», але вже ніяк не на те, щоб торувати шлях «царству».
Справедливе заперечення – але ж все одно, або «цар» Янукович, або «королева» Тимошенко – хтось із них стане Президентом України. Справді, це так. На жаль. Проте з того, що у мене немає можливості віддати свій голос гідному кандидатові, ніяк не випливає необхідність віддати свій голос не гідному, єдино лише для того, щоб допомогти іншому – теж не гідному. Усі ці ігри в «менше зло» ми проходили вже не один раз. І кожного разу все відбувається, як за Губерману:
“Здесь цель оправдывала средство, И средства обосрали цель”.
Здається, це дуже проста позиція. Тому – не варто недооцінювати маніпуляторів – для тих, кого не вдається збити з пантелику люттю істеричної атаки, призначені витонченіші способи дії. Наприклад, провокація.
Питання: в чому різниця між Політичною партією «Організація українських націоналістів» і Всеукраїнським братерством ОУН–УПА? Я не про програми, лідерів і активістів. Я про те, що від імені цих якщо не споріднених, то співзвучних організацій поширені політичні заяви. Одна – закликає підтримати в другому турі Юлію Тимошенко, друга – голосувати «проти всіх». Перша (від імені ВБ ОУН-УПА) виглядає щирим. У другому відчуваються якісь внутрішні невідповідності. Натомість у ньому зібрані і немов спародійовані аргументи «противсіхнього» вибору.
І – тільки не дивуйтеся! – ці самі спародійовані аргументи безжально висміюють і «викривають» люті борці проти голосування «проти всіх». Пам`ятаю, багато років тому за суворих років «кучморежиму» моя улюблена Тетяна Євгенівна Коробова змальовувала анти-ющенківські перформенси есдеків як замкнутий цикл: самі вигадали, самі організували, самі ж і прокоментували.
Чому тут пригадався «антикризовий менеджер» Медведчук – навіть не намагатимуся вгадати. Що називається, «музика навіяла».
Врешті-решт, і ті, хто вигадує, і ті, хто організує, і ті, хто коментує – всі вони, сподіваюся, вчасно одержують зарплату. І хай хоч би так – в економіку України потрапляють якісь гроші. Які, на відміну від траншів МВФ, не плюсуються до нашого державного боргу.
ВІТРИ ОСТАННЬОЇ НАДІЇ
Треба сказати, що несамовитим закликом надати допомогу «секті» в її героїчній боротьбі з «бандою» за владу над країною маразм кампанії проти «проти всіх» не вичерпується. Звісно, це абсолютно не моя справа, просто вкрай цікаво: а навіщо взагалі вона потрібна, ця кампанія? Уточнюю питання: чому хтось вирішив, що, якщо розпропагувати виборців, налаштованих сказати «ні» обом кандидатам, то всі вони неодмінно кинуться голосувати виключно за Юлію Володимирівну? Або, хоч би переважно за неї?
Що, є якась соціологія? Ніби даних тих дивних і маловідомих центрів, незадовго до виборів обіцяли Тимошенко розрив у 3–4% в першому турі? Питання зовсім не марне, оскільки у нормальної людини спроби маніпулювати її свідомістю, та ще й з такою люттю і нахабством, зазвичай викликають відторгнення.
Наприклад, особисто я знаю мінімум двох людей, які болісно вирішують, як же їм голосувати. І вибирають вони при цьому зовсім не між Тимошенко і «проти всіх», а, зовсім навпаки – між «проти всіх» і Януковичем.
Таке відчуття, що БЮТ кидає зараз в топку все підряд – аніскільки не прораховувавши наслідки і лише сподіваючись, що хоч щось та спрацює. Листівки, які «викривають поліцайське минуле тата Януковича» (чимось нагадує аналогічну кампанію 2007 року щодо Ющенка). Нові подробиці про чи то додаткові і приховані раніше, чи то відомі, але незаконно «зняті» судимості вождя ПР. Заяви про причетність його самого і його соратників до злочинів різного ступеня тяжкості. І т.д. і т.п.
Якщо все це, або хоч би половина справді є правдою (а цього ніяк не можна виключати), – те справи йдуть неймовірно погано. Тому що вкинута саме зараз і саме в такому форматі вся ця безцінна інформація сприймається як «передвиборна технологія». Не всіма, зрозуміло. Але ті, хто готовий ставитися до нинішніх «викидів» серйозно, вони і без того давно вже готові голосувати за Тимошенко. При цьому ми взагалі постаємо перед дилемою – ким вважати активістів БЮТ і «Самооборони» – мерзотними наклепниками чи злочинцями, які приховували від правосуддя і громадськості важливу інформацію про незліченні лиходійства, притримуючи її (іноді роками) в очікуванні «години X»?
Ні, серйозно: що накажете думати про заяву Юрія Луценка з парламентської трибуни (в його останні хвилини в ранзі міністра): «Партія регіонів вперше проводить вибори без кишенькового міністра внутрішніх справ». Чи означає це, що одним з таких «кишенькових міністрів» був і сам Юрій Віталійович, що очолював міліційне відомство під час виборів 2006 року? Тут, до речі, можна було б збудувати цілу теорію – мовляв, ось виявляється, чому весь з себе такий «помаранчевий» Луценко затримався в уряді Януковича.
Але все-таки ймовірніше, що в.о. міністра просто кидає на вітер слова, нітрохи не переймаючись ні сенсом, ні логікою, ні фактами. Але як у такому разі оцінювати інші заяви Луценка, леді Ю та їх соратників?
***
Днями, спілкуючись з активом Тернополя, Юлія Володимирівна оголосила «технологією» і заклики голосувати «проти всіх» і – «коли говорять, що Янукович і Тимошенко однакові». Вона тут навіть пожартувала: «Які ж ми однакові, якщо ми з різних галактик!»
Я, звичайно, не фахівець, але дуже схоже, що жарт зіграла з самою пані прем`єром її підсвідомість, підказавши «галактичні» образи. Тема ця постійно мусується останнім часом. І набагато інтенсивніше, ніж 2004 року, коли на екрани тільки вийшов новий модний блокбастер і скрізь рябіли його рекламні плакати із слоганом: «Чужий проти Хижака: хоч би хто переміг, ми програємо».
У жодному разі не претендую на оригінальність, оскільки – повторюся – образи ці в останні місяці обігрувалися дуже часто. І лише в голлівудському «ужастику», людина, ставши на бік однієї з цих виразно протиприродних сил, змогла у фіналі уявити себе переможцем.
Валерій Зайцев, «Нові Грані», спеціально для УНІАН
