Від самого ранку провідний вуз країни – Київський національний університет ім. Т.Шевченка був оточений міліцією. Низка автобусів з напівлежачим “Беркутом” усередині розташувалася з боку бульвару Шевченка. Вулицю Володимирську і парк Шевченка щільним кільцем оточили юні правоохоронці. Усі застигли в очікуванні прибуття президента РФ Дмитра Медведєва. Тільки кінолог з симпатичною німецькою вівчаркою вільно прогулювався біля входу до будівлі. У рамках свого дводенного візиту до України глава Росії вирішив прочитати лекцію українським студентам. Причому останнім цього дня заходити через центральний вхід заборонили. Та й на лекцію потрапити можна було насилу.
Студентки-першокурсниці Інституту філології, які вивчають китайську, товпляться в черзі біля металошукачів, в очікуванні входу до заповітного актового залу.
– А за яким принципом вас відбирали? – цікавлюся в них.
– Невідомо. Ми прийшли. Хотіли на Медведєва подивитися. А тут кажуть, вхід тільки за запрошеннями. Русистам (студентам кафедри російської філології) наперед місця забронювали. А нам взагалі про приїзд Медведєва ніхто не розповідав.
– Звідки ж ви дізналися?
– “Сарафанним” радіо.
– А чому так хочете російського президента побачити?
– Просто зможемо парі прогуляти. Ну, подивитися на це (показує руками, позначаючи зріст). Там, щоправда, Путін всім заправляє. Але я б на Путіна в житті не пішла! – навперебій гомонять першокурсниці.
Але цим дівчаткам не судилося побачити і Медведева – в зал пускали тільки за списками. Причому, всі сидячі місця в ньому були розписані. У студпарламенті розповіли, що на лекцію президента відбирали кращих студентів і активістів з усіх факультетів. Мовляв, все чесно. У результаті виявилось, що більшість “кращих” – це представники юрфаку та Інституту міжнародних відносин.
Очікуючи Медведєва, студентки-міжнародниці активно обговорюють вчорашній казус з вінком, який налетів на Віктора Януковича, і сміючись переглядають цей ролик на своїх мобільних телефонах.
- Навіщо ви виставляєте свого президента на посміховисько? Вам повинно бути соромно! – починає їх вичитувати хлопець, що підійшов.
Вони здивовано знизують плечима, але замовкають.
Жвава дівчина із списком в руках намагається зігнати своїх колег з їх місць, щоб посадити туди інших студентів.
– Тут сектор для студпарламенту! Пересядьте на задні ряди, – дає вона вказівки.
– Ми такі ж студенти, як і ви, – парирують у відповідь. У результаті на одне місце сідають по двоє. Всім хочеться почути важливого гостя сусідньої країни.
Він з`являється в залі з 15-хвилинним запізненням в компанії скандального міністра освіти Дмитра Табачника та ректора університету імені Шевченка Леоніда Губерського. Серед прибулих – міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, голова адміністрації президента України Сергій Льовочкін, міністр освіти РФ Андрій Фурсенко та інші чиновники.
У короткій вступній промові Медведєв розповідає про своє перше перебування в стінах університету Шевченка, коли він 20 років тому, бувши молодим викладачем, прибув з Ленінграда до Києва на юридичну конференцію. “Сильно хвилювався”, виступаючи з доповіддю. Але поїздку запам`ятав, і “враження залишилися на все життя”. Розговорившись, розповів, як потім “відзначали” в парткомі закінчення конференції.
– Це мій перший офіційний візит. Не приховуватиму – довгоочікуваний, – запевняв Медведєв. – Мені давно хотілося його реалізувати, але умови для нього склалися відносно недавно. Потрібно відновити все, що було втрачене за останній час. Вивести співпрацю на нормальний діловий рівень. Поки у мене в цьому плані побоювань немає. Поки ми з президентом Януковичем робимо це досить швидко і, сподіваюся, синхронно.
Студенти шикуються в чергу до мікрофона, щоб поставити запитання російському президентові. Починають з українсько-російських відносин.
– Ви сказали, щось було втрачено у відносинах між нашими країнами і щось підлягає реконструкції, що ви мали на увазі?
– Втрачено майже все. Все, що було нажите непосильною працею. Перш за все, була втрачена динаміка. У нас за останні 10 років нічого не відбувалося. Ми іноді телефонували, проводили якісь заходи. Навіть держкомісія, яку ми вчора провели, лише третя, а повинна бути з моменту створення 10-а. Що головне зараз? Головне – встановити економічні зв`язки. Тому економіка, економіка і ще раз економіка.
– Як відомо, угода про оренду військово-морської бази в Севастополі була продовжена до 2042 року. У чому ви бачите стратегічну важливість збереження цієї бази для Росії? – поцікавилася студентка Інституту міжнародних відносин, молодша дочка екс-міністра закордонних справ Володимира Огризко Леся Огризко.
– Я постараюся відповісти за Росію. І в цілому (?). Для Росії, звичайно, дуже важливо, щоб ця база зберігалася, тому що це елемент системи безпеки. Ми давно цією базою користуємося. Мені здається, вона нікому не заважає, а скоріше, підтримує в Чорноморському басейні статус-кво. Коли статус-кво ламається, це завжди небезпечно. Коли наприкінці 80-х – початку 90-х років зник Варшавський договір, але залишилося НАТО, статус-кво був порушений. Я не кажу, добре це чи погано, але він був порушений. Це призвело до тектонічних змін на політичній карті Європи. Багато збройних конфліктів на території Європи почалися саме через це. Просто тому, що змінилася система безпеки. І держави не змогли цим правильно розпорядитися. Тому я завжди дуже насторожений щодо змін у системі безпеки. Ви знаєте російську політику. Не те, що ми або я проти НАТО. У нас з НАТО партнерські відносини. Але це все-таки військовий блок, в якому Росія не бере участі. Чим ближче НАТО просувається до наших кордонів, тим нам, загалом і в цілому, більш дискомфортно. Тому для Росії резони очевидні. Вони, на мій погляд, такі ж очевидні і для України, і для Європи. Чим стабільнішою буде ситуація в Чорноморському басейні – тим краще для всіх, включаючи євроатлантичний блок.
Не одержавши вичерпної відповіді про перспективи перебування ЧФ у Криму, студенти продовжили атакувати Медведєва.
– Як відомо, оренда Севастополя Чорноморським флотом безвідплатна. Чи планує Росія платити за перебування ЧФ в Севастополі? І ви сказали, що ЧФ – це елемент безпеки для Європи. Але чи не буде це елементом експансії?
– Чиєї експансії, російської? – уточнив президент РФ. – Давайте говорити прямо: чи не буде Росія використовувати ЧФ, щоб нападати на суміжні держави? Не буде.
– А які є гарантії? – не здавався студент.
– Ще Остап Бендер говорив, що гарантії може дати тільки страховий поліс, – намагався відбутися жартами Медведєв. – А якщо говорити про міжнародні відносини, то гарантією є сама система міжнародних відносин, наші зобов`язання в рамках ООН, відповідно до міжнародних документів. Це питання з області схоластичних. Чи думаємо ми порушувати міжнародні конвенції і нехтувати міжнародним правом? Звісно, ні. Тому що для Росії це не вигідно. Ми всі дорослі люди. Ніхто не хоче повернення в радянське минуле... Що стосується ЧФ. Ми і зараз платимо. Ця сума була розрахована в минулий період і була пов`язана з рішенням питання про борги.
Російський гарант не забув розповісти і “про гігантську суму в 40 мільярдів”, яку одержить Україна у зв`язку з перебуванням Чорноморського флоту в Криму.
Студентка Інституту філології поцікавилася літературними пристрастями Медведева.
– Якщо говорити чесно, я переважно читаю всякого роду нудні папери, які зазвичай читають президенти: проекти документів, укази, розпорядження, закони, які надходять президентові на підпис, доповіді відомств, міністерств, шифровки таємних служб. Цікаво, але до певної межі, – знову жартував Медведев. – Іноді хочеться почитати щось нормальне, людське. Я прагну стежити. Але мені не завжди це вдається. Кілька років тому попросив купити мені близько 50 книжок сучасних російських авторів, які виходили за останні 5-7 років. І дещо я прочитав. Не можу сказати, що від усього в захваті. Але деякі речі достатньо цікаві. Як це не прозвучить традиційно, але я віддаю перевагу класичним речам. І російським, і зарубіжним. І навіть в електронній формі читаю. Я викачав з Інтернету набір книжок, і останнє, що я читав учора перед вилітом до вас, – це був Гоголь. І одержав величезне задоволення. Як не дивно, я вже звик до цієї електронної форми. Раніше вона мені здавалося холодною, неприємною, а зараз одержую від неї задоволення.
Медведев також розповів, як йому подобаються “всякого роду розумні прилади”.
– Той чиновник, який не вміє користуватися комп`ютером, підлягає безумовному звільненню. Він, по суті, не вміє писати. Я не знаю, чи всі у вас міністри вміють на комп`ютері працювати? Треба перевірити, – все жартував він. – Я своїх перевіряю.
– Уміють, так? – заусміхався Медведєв, подивившись на Табачника і Грищенка. – Добре. Але це не моя справа. Це питання вашого начальника.
Дійшла черга і до наболілих газових угод. Щодо їх вигоди для України і Росії поставила явно заготовлене питання студентка хімічного факультету.
– Ну хоч хтось про газ запитав! Я спочатку про хімію скажу. Я все життя в школі хотів бути хіміком. У мене батько цим займався. І у мене була краща відповідь у школі з хімії. Але хіміком я не став. Газ – це, звичайно, хімія, але й фізика, а ще і економіка і навіть політика. Газ – з одного боку, просто. З іншої – зовсім не просто, – філософствував Медведєв. – Я вважаю, що ми вийшли на непогані домовленості. Зокрема на домовленості, які були в Харкові. Це дозволило і українській (Медведев робить наголос на першому складі. – Авт.) економіці зітхнути вільніше. У цьому плані у нас може бути дуже непогана кооперація. Але як це зробити – дуже педантична річ. У Росії немає ніякого бажання нав`язувати якісь схеми Україні. У нас є своя найбільша в світі компанія – Газпром. Вона перебуває в постійному контакті з вашою українською компанією. Зараз ми обговорюємо питання, щоб попрацювати над якимись спільними проектами. Які це будуть проекти, на яких принципах – це підлягає узгодженню. Але, мені здається, що це робити потрібно. Світ змінюється. Відбувається диверсифікація джерел палива, ціни на паливо міняються, ми зацікавлені в тому, щоб нові маршрути виникали і щоб ми одержували гарантії транзиту транспортування газу. А з іншого боку, наші українські партнери і споживачі одержували гарантії постачань.
Студенти заготовлено розпитували Медведєва про реформу судової системи, про боротьбу з наслідками світової кризи й міжнародним тероризмом, про взаємне визнання дипломів і плюси Болонської системи. Президент РФ розповів і про переваги єдиного держіспиту перед традиційними вступними іспитами до вузів.
– Я довго працював викладачем на юрфаці – 10 років і в приймальних комісіях. Все-таки та система іспитів, яка була, – не цілком справедлива. Там діяв лотерейний принцип – як пощастить. І якщо чесно, ще й блат, корупція. За наявності системи вступних іспитів завжди можна з кимось домовитися і гроші занести. Це було так. І в мій час було. Коли стало у всіх більше грошей і всі захотіли здобувати вищу освіту в умовах нової економіки, проблем істотно побільшало. Тому система єдиного держіспиту в нашій країні все-таки не погана. Хоча вона не ідеальна, бо припускає певний усереднений підхід.
Може хоч тепер, прослухавши лекцію від Медведєва, Табачник, раз і назавжди відмовиться від свого наміру повертатися до системи іспитів під час вступу.
А ще Медведєва розчарувало, що в університеті Шевченка не викладають росіяни.
– Тут працюють чимало викладачів з різних країн. Це здорово. А з Росії – жодного, що погано. Може, це втрати якогось політичного процесу, який був. Може самих викладачів не змогли залучити. Я великий шанувальник Інтернету, але ніякий Інтернет, ніякі цифрові технології ніколи не замінять живого спілкування з людьми. Вкрай важливо, щоб викладачі їздили з Росії до України і з України до Росії. Але ще важливіше, щоб і студенти так робили.
Побажавши студентам успіхів, Медведєв вирушив на зустріч з українським бізнесом. Поки він не залишив стіни університету, всі виходи і входи для “простих смертних” були заблоковані. Провівши російського президента, задоволені Табачник і Губерський спілкувалися на ґанку.
Студенти теж обговорювали лекцію, щоправда, без особливого ентузіазму. А магістрові з юрфаку так і не пощастило дізнатися, чи буде Медведєв в 2012 балотуватися в президенти РФ, чи “Єдина Росія” вибере іншого кандидата.
Анна Ященко
