Влада України від самого проголошення незалежності означила себе бідною. Діаспора - мудро чи не мудро - фінансово допомагала. Фактично, тут справа навіть не в мудрості, а в совісті. Діаспора дійсно не тільки „душу”, але і „тіло” була готова і є готова „положити” за „нашу свободу”.
Кожного року Діаспора по своїх місцевостях відзначає річницю незалежності України. І в багатьох випадках публічно святкують дипломатичні місії України, влаштовуючи гостини. У деяких громадах завелось таке, що фінансує ці патріотичні заходи Діаспора, хоч формально їх влаштовують дипломатичні місії.
Можна б сказати : як не соромно для влади в Україні, щоби Діаспора платила за відзначення незалежності України? Можна так сказати, але так було майже від початку, наприклад у Нью- Йорку, напевно і в інших місцевостях США чи Канади, за президентів Кравчука, Кучми і Ющенка. Чи так повинно бути за Віктора Януковича?
Леонід Кравчук, колишній ідеолог КПУ, волиняк за походженням, скаржився, що не знав про Голодомор, що було трішки важко повірити, одначе не противився розсекреченню цієї білої плями радянської історичної спадщини та доручив вшанувати память жертв, що остаточно завершилося встановленням Пам`ятного знаку на Михайлівській площі в Києві. Натомість Віктор Янукович вже з першого дня зложення присяги Президента зняв сторінку про Голодомор з веб-сайту Президента України. А після цього поїхав до Страсбурга, де членам Парламентської Асамблеї Ради Європи і всьому світу заявив, що Голодомор не був геноцидом українського народу.
Леонід Кучма теж не противився процесові розсекречення, а за його президентства з нагоди 70-ліття Голодомору влада вперше зайняла позицію, що Голодомор був геноцидом українського народу. Відбулися Парламентські слухання щодо вшанування памяті жертв Голодомору, на яких доповідав сьогоднішній українофоб Дмитро Табачник, в той час віце-прем`єр- міністр з гуманітарних питань. За Президента Кучми цей україножер не смів сказати, що галичани це не є українці. Також не смів заперечити Голодомор.
Ясно, що при цьому аналізі не потрібно, мабуть, порівнювати духовні цінності Віктора Януковича до Віктора Ющенка. Президент Ющенко мав чимало мінусів, але, без сумніву, був українським президентом.
Заключення таке: Україна мала за час незалежності різноманітну владу, але завжди в більшій чи меншій мірі - українську. Натомість панування Януковича не має нічого спільного з українським народом. Він служить тільки власним інтересам і Москві. Фінансова допомога йому чи його вислужникам, добровільним чи задля кар`єри, сьогодні не допомагає ні Україні, ні українському народові. Мав гроші Віктор Янукович відзначити разом з росіянами „побєду” в Другій Світовій Війні?
Гроші Діаспори, які підуть на відзначення теперішньою владою незалежності, уможливлять тільки те, що призначені на цю ціль бюджетні гроші (а їх будь-яка держава мусила б виділити) опиняться у кишенях нинішніх олігархів. До речі, мабуть, так було, коли Діаспора передавала допомогу, медичну та іншу, через владу, аж поки не здогадалась, що ця допомога не доходила до народу, а продавалася на чорно. Але тоді хоч була напівукраїнська влада в Україні. Скорумпована, але українська.
Сьогодні влада в Україні зовсім неукраїнська. Сьогодні Президент України поступається суверенітетом України, як це було недавно в Харкові. Влаштовувати гостини в дипмісіях за тяжко зароблені грощі патріотичної Діаспори? Тут не тільки розум, але і совість каже: ні!
Аскольд Лозинський
