Весна, дівчатка роздягаються… Я вже бачу, як жіночі журнали проводять дослідження модних магазинів, вивчаючи де кращий вибір прозорих кофтинок та стрінгів… На вулицях Києва вже гуляють найкращі у Європі дівчата, спідниці який нагадують широкий пасок. А я із сумом згадую своє піврічне перебування у Європі, стильний, позбавлений підкресленої сексапільності одяг австрійок та швейцарок і думаю, що за останні роки ментальність наших дівчат не змінилася.
Період їх статевого дозрівання, як і подальші більш пізні періоди, характеризуються внутрішньою настановою «як чимпосильніше себе роздягнути», та «якнайвигідніше себе продати». Я не маю на увазі проституцію, співробітниці секс-індустрії зобов’язані виглядати так, як вони виглядають. Хоча, як мені відомо, ті з них, що коштують дорожче, і вбрані більш цнотливо. Я маю на увазі взагалі манеру наших дівчат одягатися. Якось у Одесі мій брат, показавши на красуню у дуже прозорій сукні сказав: «Бачиш? Це – не проституція. Але це таки проституція». Вона хоче знайти або багатого чоловіка або ж багатого покровителя. Район, у котрому вона проживає, не надто престижний, і вона не дуже багата, але прогулюючись отак по вулиці, можна і привернути на себе погляд якогось «достойника».
У нашому патріархальному суспільстві дівчата дуже рано починають хотіти заміж. І саме по собі це – не соромно. І оці роздягання це не більше, ніж пошук партнера, який на її думку, може стати її чоловіком. Передбачаю обурення дівчат та їхні слова: в жодному разі ні, ми одягаємося так для себе. І можу відповісти на це своїм ще у студентстві зробленим маленьким дослідженням. (У нашому університеті був курс соціології, залік з якого можна було скласти тільки продемонструвавши результати такого собі опитування). Я обрала тему коротких спідниць. Опитавши три сотні хлопців, і підрахувавши відповіді, я отримала цілком прогнозований результат. Точної цифри не пам’ятаю, але близько высымдесяти процентів хлопців вважали, що міні-спідниці дівчата носять виключно задля того, щоби «підчепити хлопа». Там були і інші запитання, на кшталт: як була вбрана ваша дівчина чи дружина, коли ви з нею познайомилися або чи дозволяєте ви зараз носити своїй дружині міні. Але головний результат був такий: хлопці вважали, що міні та інші відверті штуки дівчата одягали саме для них. І дівчата, я переконана, знають, що чоловіки думають саме так.
Але повернемося до питань про заміжжя. Чому у Європі вбрані інакше? Не будемо пояснювати все їхньою розвиненою, а нашою нерозвиненою легкою промисловістю та модою. Мені чомусь видається, що західні дівчата навіть із пірсингом та голим пупом виглядають інакше, ніж наші. Вигляд європейок не каже «хочу заміж», а вигляд наших каже саме це. Може тому, що настрій західних дівчат інакший: зайнятися чимось цікавим, досягти успіху, а коли знайдеться хтось, з ким цікаво жити, то вийти заміж. Для них одяг – засіб самовираження, а для наших дівчат – рибальський гачок. І ніби вже у нас десять років капіталізму, і для студенток відкриваються прекрасні можливості. Тільки серед моїх знайомих, з десяток жінок, котрі вирвалися із своїх депресивних містечок, викладають у європейських вузах, створили свій бізнес або просто стали класними менеджерами.
Зараз, добре працюючи, навіть у обласному центрі можна знайти роботу, на якій за розумної економії може вистачити і на одяг, і на дозвілля, і на інше самоінвестування. Але нашим дівчатам здається, що ось ще одне «голе плаття» і щастя буде у кишені. Чи здобувається так щастя? Не знаю. Мої подруги ходять у джинсах та ділових костюмах. Може колись хтось поділиться досвідом. А поки що я із незлою іронією милуюся Києвом та красою киянок.
Олена Мігачова
