Місцева виборча кампанія завершується. Завершується, на жаль, під критику міжнародної спільноти та справедливе обурення непровладних кандидатів та їхніх виборців, які почуваються обдуреними.
Як кандидат-мажоритарник, я твердо переконаний у абсолютній неадекватності оцінок місцевих керівників, які звітують про поодинокий характер порушень та в цілому демократичний виборчий процес. Не можна так спотворювати реальність і фактично брехати виборцям та Президенту, який наказував зробити вибори чесними і рівними для всіх.
Чи розуміють місцеві чиновники, що у своєму бажанні «стати на мостик» перед своїм керівництвом, вони роблять ведмежу послугу і Президенту, і тій частини адміністрації, яка відповідає за імідж України на міжнародній арені. Вони думають, що цими виборами подальший розвиток демократії припиниться і все піде по-старому! Вони сподіваються «загубитися» серед сірої маси не здатних мислити державними масштабами дрібнопомісних чиновників-клерків, думаючи, що така неповага до законів зійде їм з рук. Але й виборець на місцях, і вони самі знають, що рано чи пізно таке ігнорування законів змусить їх нести відповідальність. Адже люди знають їх імена!
Тільки впевненість, що керівництво України не знає про те, що відбувається таке «свавілля», змушує мене всіма способами привернути увагу до зловживань влади на місцях.
Кожен, хто намагався на цих виборах чесно здобути довіру людей, розумів одразу, що правила в країні змінилися, і тепер шлях до перемоги пролягає, очевидно, через залаштункові домовленості за спиною виборців.
Під час кампанії на окрузі №36 у Київській області мені це дали зрозуміти методами, які є поза законом і мораллю. Боротьба проти них вилилася у 11 (!) судових процесів, які ми провели під час кампанії. Всі – на нашу користь.
Проте, жодного рішення судів НІХТО НЕ ВИКОНАВ!!! Фактично, ігноруючи судові рішення, Київська обласна та Поліська районна виборчі комісії відчули себе сильнішими, ніж закон. І якщо ТВК так поводяться, значить, вони мають підтримку і впевненість, що не понесуть за це ніякої відповідальності. Простіше - все зійде з рук, якщо є відповідне політичне замовлення.
При його чіткому виконанні у місцевій владі забули про конституційне положення, відповідно до якого Україна – демократична держава. Мало того, вони спаплюжили ще один конституційний принцип – про те, що Україна є держава правова. Ігноруючи судові рішення, чиновники виштовхали судову владу з виборчого процесу на Київщині.
Через кілька днів з дільниць так само грубо виштовхали спостерігачів та пресу, щоб без свідків псувати бюлетені. Фальсифікація виборів карається законом. Але страху перед законом ні в кого не було.
Щиро кажучи, результати підрахунку все одно стали сюрпризом. Соціологія давала мені 70%, і навіть з поправкою на потужний адмінресурс, я розумів, що все одно отримаю більшість. Ну не можна із 70% зробити 10%. Можна, якщо «гарний» адмінресурс.
Переконаний і наголошую ще раз: лише високе патронування у Києві може санкціонувати такі тотальні порушення з боку місцевих адміністрацій та виборчих комісій.
Коли рахували перший раз, прізвища Рибалка було відсутнє – воно було у «недійсних» 854 бюлетенях. У представника Партії Регіонів Толстоножка - 252 голоси, кандидату від "Сильної України" Братку зарахували перемогу - 289 голосів.
Але через деякий час комісії уточнили, що не тільки 854 – це менше, ніж 289, але і що 289 – менше, ніж 207.
У підсумку потай проведеного перерахунку переможцем на окрузі №36 проголошено кандидата від ПР Толстоножка - 237 голосів, другим став Братко (225) і за Рибалка - 207 голосів. Кількість недійсних бюлетенів – 721, при загальній кількості тих, хто взяв участь в виборах - 1691.
Переконаний, що такі таланти місцевих чиновників не мають лишитися неоціненими правоохоронними органами. Політично ці люди просто перекреслили імідж Президента як прихильника демократичних цінностей; зробили на весь світ ганебну славу державі, зґвалтували волю місцевих громад, брутально зневажили закони і Конституцію. Що ще треба вчинити, щоб ці креативні зусилля з організації виборчих кампаній нарешті були віддячені кримінальною відповідальністю?
Ці розмови про адмінресурс – це не абстрактні терміни того періоду української політики, про який ми вже мали щастя забути. Це абсолютно конкретні люди, з іменами, прізвищами, рангами держслужбовця і званнями. Це істеричні жіночки у рясних спідницях та безграмотні посадовці - у місцевих адміністрації і підрозділах; локального значення партійні боси з животиками – їхні фактичні керманичі; міліціонери з матюками – їхні захисники. Вони спільно із страхом виконують те, що їм кажуть згори, і цей страх витісняє страх перед законом, який повинен мати кожен громадянин.
Моя остання надія – що на Поліссі це так діє радіація, що це просто самодіяльність на місцях, в яку загралися.
Саме це змушує мене всіма способами привертати увагу до зловживань на поліському окрузі, де «Правда» змушена відчайдушно боротися з брехнею.
На згадку після цих виборів залишаться шматки аматорських фільмів, де персонажі з виборчих комісій кричать в об`єктив, що рішення судів їм не указ, що вони тут і суд, і вирок. Згодом можна створити чудовий документальний фільм про вибори в дальньому куточку Київської області, та показати манірним європейцям.
Вірю, що керівництво України не поінформовано про деталі того, що відбувається.
Щиро сподіваюся, що закон врешті поставить крапку у цій маленькій історії боротьби влади з волею власного народу. Волею 1694 мешканців Полісся, з яких 721 голосів помножено на нуль.
Сергій Рибалка, голова партії «Правда»
