ДумкаЮщенко звільнив двох суддів Конституційного суду: відому останнім часом на всю країну Сюзанну Станік і поки що не дуже популярного Валерія Пшеничного. Ці двоє, ясна річ, із звільненням не згодні (а хто би зрадів?) і звернулися за допомогою і захистом до Святослава Піскуна, тричі генпрокурора, нещодавно відновленого на посаді особисто Президентом після того, як суд визнав незаконним підписаний цим же Президентом указ про звільнення все того ж Піскуна. От як!
Відомий правдолюб всіх часів і народів, регіонал Василь Кисельов вже встиг послати звільнених суддів... на абордаж робочих місць, що тепер їм уже не належать. У сенсі порадив не більше і не менше, а ігнорувати укази Президента на предмет їхнього звільнення. Цікаво, якщо судді погодяться з цією дикою ідеєю, на скільки днів вистачить їхньої фізичної форми для стрибків через не найнижчий з можливих парканів – той, що біля КС. З урахуванням того, що відтепер, як мінімум, половина пікетників біля будівля не визнаватиме їхнє право проникати за огорожу.
По ідеї зараз гірше за всіх має бути Піскунові. З одного боку він повинен відчувати відданість Президенту після тривалих ходінь по судах і стрімкого відновлення на посаді. З іншого, серед його численних обов`язків нині з`являється й необхідність довести законність звільнення суддів КС, тобто документально підтвердити, що вони саме порушили присягу. Або відкрито заявити, що нічого такого не було (принаймні, підтвердження інформації СБУ знайти не вдалося), тим самим підставивши свого добродійника. Але це тільки по ідеї. Нинішньому генпрокуророві не звикати. Якщо пам`ятаєте, Піскун же тричі «розкривав» справу Гонгадзе, жодного разу не назвавши замовника.
Краще за всіх, без усіляких сумнівів, - юристам Секретаріату Президента. Ви укази от бачили? Звільнити у зв`язку з порушенням присяги. І все! Вочевидь, на думку президентських юристів, цього позаочі має вистачити. А декому, між іншим, все це підписувати! Навіть не потрудилися вказати, якої саме присяги. Напевно, суддівської. Але хто зна кому, коли і на чому у своєму житті доводилося присягати Станік і Пшеничному.
Так і тягне пригадати проведену на стадіонах юність: «Суддю на мило!» Тільки, пам`ятається, мила «суддівського» у продажу досі виявити не вдавалося. Футбольні арбітри якось викручувалися. Втім, які наші роки! Може, ще й таке диво побачити сподобимося.
Не так давно приблизно з таким формулюванням «злетів» з посади губернатора Київщини відновлений за рішенням суду Євген Жовтяк. Тільки у «його» указі було написано, мовляв, у зв`язку з порушенням законів. Яких саме законів? Це – таємниця, темрявою вкрита.
Це просто чудесно: люди з ненайнижчоюпо країні зарплатнею, та, напевно, з ненайгіршими дипломами (якщо вони аж у Секретаріаті Президента працюють) вважають за можливе писати подібні, з дозволу сказати, папірці. І чому, дозвольте запитати, тільки обмежене коло осіб має змогу отримувати гроші за таку ось діяльність, що її виключно через непорозуміння іменують роботою. Ну чим я гірша?, - як казала незабутня фрекен Бок.
О! Скомунячимо ідею у класика?
Быть прокурором хорошо, а юристом – лучше.
Эх, в СП бы я пошел, пусть меня научат!
Віра Сорока
