Хто з українців найбільше ненавидить Юлію Тимошенко, найбільше боїться її та найбільше одержимий нею?
Звичайно ж, це – два Віктори: Ющенко та Янукович.
Більшість українців має тверду думку стосовно колишнього прем’єр-міністра, яка стала політичним в’язнем, але лише два Віктори дозволили своїм почуттям щодо неї сягнути рівня психопатії.
В останні три роки свого президентства, з 2006-ого по 2009-ий, Ющенко забув про всі прагнення реформ, якими він, можливо, керувався під час Помаранчевої революції, та зосередився майже виключно на сварках і атакуванні Тимошенко, не змарнувавши жодну можливість засудити її, незалежно від того, чи слухала його аудиторія чи їй це було нецікаво.
Я особисто був свідком того, як він змусив нудьгувати дві повні аудиторії у Нью-Йорку своїми багатогодинними атаками на Тимошенко: перша група складалась з приблизно 50 потенційних американських інвесторів, які просто хотіли почути про українську економіку; друга – з десь 100 американців українського походження, які хотіли почути про українську культуру.
Ющенко дозволив своїй одержимості Юлією Тимошенко визначати та, зрештою, знищити своє президентство, і так само сьогодні робить Янукович. Після того, як вона програла президентські вибори у 2010 році, вона була на межі як національний політик. Все, що мав зробити Янукович, щоб підштовхнути її у цьому напрямку, це просто її ігнорувати.
Натомість, переслідуючи Тимошенко, ув’язнивши її в той момент, коли він, вочевидь, домагався прихильності Європи та сподівався укласти газову угоду з Росією, він створив для неї етичний авторитет, підірвав власну позицію в країні та за кордоном, саботував спроби України тісніше інтегруватись з Європейським Союзом та дав Кремлю додаткові причини чинити перешкоди Києву. Так само, як й інший Віктор, цей дозволив своїй одержимості Тимошенко визначати та, зрештою, знищити своє президентство.
То що ж відбувається? Хоча минулого року Янукович почав наслідувати більшість позицій Ющенка, факт в тому, що ці двоє – зовсім різні президенти. Ющенко, попри свої численні недоліки, є набагато більш продемократичним, проукраїнським та проринковим, ніж безсоромно антидемократичний, антиукраїнський та антиринковий Янукович.
Вони – дуже різні політики, причому Ющенко надає перевагу безпеці трибуни, а Янукович – безпеці дизайнерського костюму.
То чому ж ці двоє різних політиків поділяють страх та ненависть до Тимошенко???
Я підозрюю, що справа в тому, що вони – однаковий тип людини. Вони ненавидять не Тимошенко-політика, а Тимошенко-занадто сильну жінку, яка добре знає, що вони обоє – слабаки, і відповідно до них ставиться.
Зрештою, Ющенко знається на тому, як мати справу з ворогами-чоловіками. Він змусить їх нудьгувати до смерті або, як у випадку Януковича, просто укладе з ними угоду.
Підхід Януковича – ще простіший, переважно він передбачає удар в щелепу. Жоден з підходів не спрацьовує з Тимошенко. Вона може бігати риторичними колами навколо Ющенка та збити Януковича з його важких ніг.
Тимошенко, як сильна жінка української політики, викрила обох як самовдоволених слабаків, якими вони насправді і є. Коли Ющенко втратив свій привабливий зовнішній вигляд внаслідок спроби отруєння, що спотворила його обличчя влітку 2004 року, Тимошенко не просто перетворилась на загрозу його авторитету та позиції як президента.
Вона стала загрозою його мужності та відчуття себе як улюбленця жінок. Більше того, вона не піддалась його дії саме тому, що вона хотіла того, чого він хотів не до кінця: влади. І вона ніколи не відмовлялась від боротьби за неї, поки Ющенко не втрачав жодної можливості дати їй висковзнути зі своїх рук.
Янукович же – ще більш відкрито невпевнений у собі чоловік, обтяжений відчуттям неадекватності, пов’язаним з тим, що він хуліган, який перетворився на боса. Звідси і балакуча хвалькуватість та великі кулаки.
Звідси – відсутність жінок у його Кабінеті міністрів. Коли його дружина Людмила з’явилась на людях під час Помаранчевої революції, він відреагував на це, відправивши її у заслання до Донецька.
Коли його політичний опонент Юля під час президентської кампанії 2010 року заявила, що він - бандит та шахрай, він відреагував на це, відправивши її до в’язниці. Тому не дивно, що його головна жінка-чірлідер Ганна Герман отримує купу грошей за свої зусилля.
Впевнені у собі політики та чоловіки ставились би до Тимошенко як до тієї, ким вона є насправді – рішучого, сильного та жорсткого політика, незалежно від її статі. Але ні Ющенко, ні Янукович на це явно не здатні. І це, вочевидь, бісить їх обох аж настільки, що вони радше вчинять політичне самогубство, ніж займуться раціональною політикою.
Неминуче повернення Тимошенко стане болісною поразкою для обох Вікторів. Коли повернеться королева бджіл, варто очікувати, що вони обоє займуться бджільництвом на постійній основі.
Олександр Мотиль, Kyivpost
