Історичну будівлю, зведену більше століття тому, реконструювали протягом двох років. Своєму другому народженню театр має дякувати російським меценатам, які вклали в будівництво десять мільйонів євро. Однак, урочистості затьмарило те, що з трьох сотень запрошених російських театральних зірок на відкриття ніхто не приїхав.
Російські театральні зірки на церемонію відкриття в Ялті академічного театру не приїхали. Хоча у Москві полюбляли обурюватися занедбаністю будівлі театру імені Чехова. Рішення про ремонт приймали Президенти Кучма – Путін. Гроші дали російські меценати. Але один з московських театрів зажадав отримати будівлю у власність. Місцева влада погодилась лише на оренду.
В’ячеслав Юткін, голова наглядової ради Національного резервного банку України: «Я думаю, что кто-то в России обиделся, что, например, кому-то принадлежала инициатива, а театр кому-то не подарен. Но решением тех людей, которые вложили деньги в этот театр, чтобы он оставался достоянием, как театральная площадка, а потом перешел в собственность Крыма».
Будівельники максимально зберегли історичний вигляд будівлі і водночас тут все оснащено за останнім словом техніки. З’явилась в театрі офісна частина, концертний зал та музична гостьова. Єдине, чого ніколи не було і не буде тепер, – постійної трупи. Це театр антреприз, з яким пов’язаний ялтинський період самого Чехова.
Олена Рудник, начальник відділу маркетингу театру імені Чехова: «Впервые на сцене этого театра работал МХАТ. В 1900 году они ставили пьесы по произведениям Чехова. И трупы в этом театре никогда не было, Долгое время театр был просто помещением Госфилармонии. Здесь не столько спектакли проходили, сколько концерты».
Десятки російських виконавців і акторів зі світовим ім’ям виступали на цій сцені. Нині ж відкрився театр виставою київського російського театру імені Лесі Українки «Насмішкувате моє щастя» за листами Чехова.
Михайло Резнікович, художній керівник театру Лесі Українки: «Я не знаю, кто еще из русских писателей был так интеллигентен и духовен, как Чехов. Никто из русских писателей не сказал этой грандиозной фразы: «Желание служить общему благу должно стать непременной потребностью души, условием личного счастья».
