Ідея, що капітан мусить затонути разом зі своїм кораблем, з’явилася лише у XIX столітті — як відображення вікторіанського кодексу честі. В ті часи мореплавці вважали своїм обов’язком не лише рятувати вантаж і корабель, а й піклуватися про кожну душу на борту, пише Slash Gear.
Попри романтичний ореол, жоден закон не вимагає від капітана вмерти разом із судном. Міжнародне морське право зобов’язує його лише забезпечити безпеку пасажирів та екіпажу. Ці норми закріпили на конвенції SOLAS 1914 року, створеній після катастрофи "Титаніка".
Проте в країнах із давньою морською історією — Іспанії, Греції, Італії чи Фінляндії — існують норми, які вимагають, щоб капітан залишався останнім на борту, доки не буде врятовано всіх інших.
Історія, що почалася до "Титаніка"
Традиція "спочатку жінки та діти" бере початок із катастрофи британського пароплава HMS Birkenhead 1852 року. Корабель натрапив на скелі біля мису Доброї Надії. З понад 600 людей вижили лише 193, але всі жінки й діти були врятовані.
Капітан Роберт Салмонд затонув разом із кораблем, а поведінку його команди назвали "Біркенхедським маневром" — символом мужності, який згодом наслідували інші моряки.
Через шістдесят років, під час загибелі "Титаніка", капітан Едвард Сміт також дотримувався цього принципу. Він подбав про евакуацію пасажирів і, за свідченнями, загинув разом із судном, ставши уособленням морської відданості.
Герої, що пішли на дно
Історія знає десятки випадків, коли капітани свідомо залишалися на борту.
Так, у 1857 році капітан Вільям Герндон із корабля SS Central America під час шторму наказав урятувати всіх жінок і дітей. Після евакуації він залишився на містку, віддавши свій годинник пасажиру, щоб передати його дружині — останній жест кохання перед загибеллю.
Коли корабель ішов під воду, він підняв капелюха у прощальному салюті. Так народжуються легенди.
Історії провини та втечі
Втім, не всі капітани дотримувалися кодексу честі.
У 1893 році адмірал сер Джордж Трайон помилився під час маневрів біля узбережжя Лівану — його корабель HMS Victoria зіткнувся з іншим і затонув. Його останніми словами були:
"Це повністю моя вина".
Більш ганебна історія трапилася у 2012 році, коли капітан Франческо Скеттіно покинув борт Costa Concordia, яка затонула біля італійського острова Джильйо.
Поки 4229 людей чекали евакуації, він уже був у рятувальному човні. Суд визнав його винним — серед іншого, у тому, що залишив корабель надто рано, і засудив до 16 років ув’язнення.
Хоча сучасні капітани мають діяти розсудливо, у світі, де все ще трапляються морські катастрофи, романтична ідея вірності кораблю до кінця продовжує жити — як частина великої морської легенди.
